ГАЛЬШТАТСЬКА КУЛЬТУРА — археол. к-ра пізньої доби бронзового віку — поч. раннього залізного віку (12—5 ст. до н. е.). Назва походить від місцевості Гальштат (Австрія), де досліджено стародавні соляні копальні та великий могильник із дуже багатим і різноманітним матеріалом. Помітний вплив на розвиток Г.к. мала етруська цивілізація. Для Г.к. характерні великі городища, інгумаційні та кремаційні могильники, численні скарби, поліхромний посуд із геометричним орнаментом, поховальні урни, прикрашені фігурками людей і тварин, вироби із бронзи: знаряддя праці, прикраси, посуд (клепані казани, чаші, сітули), зброя (мечі, списи, ножі, сокири, шоломи, щити, панцирі). Багато речей прикрашено геометричним та спіральним орнаментом, зображеннями людей і тварин. У 12— 11 ст. до н. е. носії Г.к. переселилися на тер. Тисо-Дунайського регіону. В результаті асиміляції місц. нас. складається к-ра фракійського гальштату, що охоплювала багато племен стародавньої Європи, більшість яких належала до індоєвроп. сім’ї (іллірійці, фракійці). В Україні носіями Г.к. були племена Гава-Голігради культури, які, рухаючись із Тисо-Дунайського регіону через Карпати, оселилися на тер. Зх. України. Під сильним впливом Г.к. перебували лужицька культура, висоцька культура, чорноліська культура. Літ.: Монгайт А.Л. Археология Западной Европы. Бронзовый и железный века. М., 1974; Мелюкова Н.И. Скифия и фракийский мир. М., 1979. Б.Д. Павлів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГАЛЬШТАТСЬКА КУЛЬТУРА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
