ГАЛИЦЬКО-БУКОВИНСЬКИЙ КУРІНЬ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (офіц. назва — Перший курінь січових стрільців) — військ. утворення, сформоване в листоп. 1917 у Києві з колиш. військовополонених галичан і буковинців при ЗС Української Центральної Ради. До командного складу увійшли здебільшого старшини із Легіону Українських січових стрільців: Є.Коновалець, А.Мельник, Р.Сушко, В.Кучабський, Р.Дашкевич, Ф.Черник та ін., які утворили дорадчий орган командування — Стрілец. раду. Основою ідеології січового стрілецтва була боротьба за самостійну соборну укр. д-ву. Курінь (600 вояків) здійснював охорону УЦР, її голови — М.Грушевського, штабу Київ. військ. округу. В січ.—лют. 1918 брав участь в обороні столиці від більшовицьких військ М.Муравйова та придушенні більшовицького повстання в місті. 10 берез. 1918 реорганізовано у полк Січових стрільців (3000 бійців, із них галичан і буковинців 75 %), командир — полк. Є.Коновалець, нач. штабу — А.Мельник. На його базі восени 1918 утворено Окремий корпус січових стрільців, який входив до складу ЗС Директорії (див. Армія Української Народної Республіки). Літ.: Історія січових стрільців 1917—1919: Воєнно-історичний нарис. Львів, 1937; Литвин М., Науменко К. Історія галицького стрілецтва. Львів, 1990; Життя і смерть полковника Коновальця. Львів, 1993; Якимович Б. Збройні Сили України: Нарис історії. Львів, 1996; Тинченко Я. Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917 — березень 1918). К.— Львів, 1996; Голубко В. Армія Української Народної Республіки 1917— 1918. Львів, 1997. К.Є. Науменко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГАЛИЦЬКО-БУКОВИНСЬКИЙ КУРІНЬ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
