ГАЛИЦЬКИЙ КРАЙОВИЙ СЕЙМ — представницько-законодавчий орган австрійс. провінції Королівство Галіції і Лодомерії. Діяв 1861—1918. Склад, компетенцію (яка, однак, обмежувалась австрійс. парламентом, цісарським урядом, а також лімітованими фінансовими правами) та порядок роботи сейму визначали Крайовий статут та Виборча сеймова ординація для Галичини. Сейм налічував 150 (за законом 1900 — 161) депутатів, яких обирали за куріальною системою (див. Виборче право, Вибори) терміном на 6 років. Щорічні сесії
32 ГAЛИЦЬКИЙ
відбувались у Львові, здебільшого протягом місяця. У перервах між сесіями постійно діяв Крайовий виділ (к-т); для підготовки законопроектів створювалися галузеві комісії. Сеймовою більшістю володіли польс. консерватори. Українці за виборчим законом могли максимально здобути 1/3 місць, тобто могли обрати 50 депутатів, але на практиці, переважно через порушення законності на виборах, обирали (від 70-х рр. 19 ст.) лише бл. 15 депутатів. Керували роботою сейму призначувані цісарем маршалок (з польс. аристократів) та віцемаршалок (як правило, українець; часто ним був галицький
Літ.: Кульчицкий В.С. Галицкий сейм в системе колониального аппарата Австро-Венгрии. М., 1953; Grodziski S. Sejm Krajowy galicyjski 1861— 1914, t. 1—2. Warszawa, 1993; Аркуша О. Українське представництво в Галицькому сеймі (1889—1901 рр.). Львів, 1997. О.Г. Аркуша.
Засідання Галицького крайового сейму. Частина зали, де засідають українські депутати. Львів. Фото початку 20 ст.
Будинок Галицького крайового сейму.
греко-катол. митрополит). Законодавча компетенція сейму відкривала можливості для розвитку нац. культур, впорядкування соціально-екон. відносин та системи місц. самоврядування, узгодження інтересів різних сусп. груп. Політ. значення сейму перевищувало його компетенцію: він обговорював усі актуальні питання держ. та крайового життя, був гол. ареною формування укр.-польс. взаємин, сприяв утвердженню парламентаризму.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГАЛИЦЬКИЙ КРАЙОВИЙ СЕЙМ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
