ГАВРОНСЬКИЙ-РАВІТА (Gawronski-Rawita) Францішек (літ. псевд. — Равіта; 04.11.1845— 16.06.1930) — польс. історик і письменник. Н. в с. Степашки (нині село Гайсинського р-ну Він. обл.). Навч. у Київ. г-зії, один рік — у Київ. ун-ті. Закінчив Вищу с.-г. шк. в м. Дубляни (нині місто Жовківського р-ну Львів. обл.). Учасник польського повстання 1863—1864, за що був ув’язнений. Наук. й літ. діяль-
ність розпочав у 1880-х рр. Співпрацював із «Киевской стариной», де було опубліковано низку його творів. Від 1887 проживав у Варшаві, Львові, на Підкарпатті. За своїми політ. поглядами примикав до нар. демократів. В осн. своїх працях, присвячених історії України, зокрема козацтву і польс.-укр. відносинам 17— 18 ст., — двотомниках «Історія гайдамацьких рухів» (1899) і «Богдан Хмельницький» (1906— 09) та ін. — допустився тенденційності, характерної для тодішньої польс. історіографії. Більш об’єктивною є його двотомна праця «1863 рік на Русі» (1902— 03), в якій міститься ґрунтовний фактичний матеріал про політ. обстановку на Правобережній Україні і в Галичині серед. 19 ст. Внеском Г.-Р. у вивчення історії України є його дослідження про П.Орлика, життя та творчість Т.Шевченка, публікація деяких важливих джерел з часів національної революції 1648—1676. Його перу належить також і кілька худож. творів на укр. істор. тематику — повісті «На красному дворі» (1886), «У степах» (1887), «Пан гетьман Мазепа» (1888), «Харцизи» (1893), «Король і цариця» (1919). Публіцистичні тв. вміщував у часописах «Слово польське», «Вєк XX», «Русь» (два останні виходили на поч. 20 ст. у Львові). Їх видавцем, власне, й був Г.-Р. П. у м. Юзефув під Варшавою.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГАВРОНСЬКИЙ-РАВІТА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»