ГАВРИЛІВ Мирослав Степанович (24.07.1885—15.02.1932) — освітянин. Н. в м. Тарнів (нині Тарнув, місто в Польщі). Закінчив (1903) г-зію у м. Станіслав (нині м. Івано-Франківськ); природничо-мат. ф-т Львів. ун-ту (1908), де брав участь у нелегальному студентському гуртку; стажувався в Берлінському ун-ті (1911). 1908—14 (з перервами) учителював в укр. г-зії в Станіславі. Друкувався в «Літературно-науковому вістнику». Влітку 1908 відвідав М.Грушевського в с. Криворівня (нині село Верховинського р-ну Івано-Франк. обл.). На початку Першої світової війни мобілізований до австро-угор. армії, після капітуляції Перемишля (нині м. Пшемисль, Польща) 1915 потрапив у рос. полон: спершу перебував у Туркестані (м. Казалінськ; нині місто Кизилординської обл., Казахстан), з 1916 — у Ташкенті (нині столиця Узбекистану). Перебуваючи в полоні, листувався з М.Грушевським. 1918 — викл. укр. мови в укр.
тав. обл.). 1904—05 навч. у Петерб. уч-щі малювання, 1907— 12 — Краківській акад. мист-в, стажувався в Парижі. Чл. Революційної української партії, згодом — Української соціал-демократичної робітничої партії, від 1914 — Союзу визволення України. Працював серед укр. військовополонених у Фрайштадтському та інших таборах. 1915 вступив до Легіону Українських січових стрільців, 1916—18 — хорунжий. Від 1918 перебував у складі Сірої дивізії. 1920 — команд. повстанським загоном Армії Української Народної Республіки на Чернігівщині. Цього ж року його схопили більшовики та стратили в м. Конотоп. Г. належать скульптурні композиції: «Сироти», «Козак і дівчина» (обидві — 1907—08), «Ганнуся» (1909); погруддя М.Шашкевича (1910), Т.Шевченка (1911), Ю.Федьковича (1914); рельєф-медальйон і бюст Т.Шевченка для Полтав. театру (1920). Літ.: СВУ—СУМ: Спогади, матеріали, розвідки, зб. 2. Мюнхен—НьюЙорк, 1964; Союз Визволення України. 1914—1918. Відень—Нью-Йорк, 1979. Ю.П. Лавров.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гаврилів Мирослав Степанович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
