В’ЯЗЛОВ Андрій Григорович (1862—16.10.1919) — громад. та політ. діяч, юрист. Н. у Волин. губ. в сел. сім’ї. Закінчив Київ. ун-т. Працював мировим суддею у Звенигородському пов. Київ. губ. Був обраний депутатом I Держ. думи (див. Державні думи) від Київщини (1906). Чл. укр. фракції та Союзу автономістів, кадет. За підписання «Виборзької відозви» (див. Виборзька акція депутатів Першої Державної думи 1906) засуджений до тримісячного тюремного ув’язнення та позбавлений адвокатської практики. Від 1907 працював у приватному страховому т-ві. Чл. київ. «Просвіти» і ТУП. 1915 — уповноважений к-ту Пд.-Зх. фронту Всерос. союзу міст. Від берез. 1917 — Волин. губернський комісар Тимчасового уряду. У берез.—квіт. 1917 — чл. тимчасового ЦК Союзу автономістів-федералістів, від черв. 1917 — УПСФ. 17 квіт. 1918 — нач. гол. тюремної управи з правами товариша нар. міністра суд. справ. В Українській Державі — ген. суддя, сенатор Адм. ген. суду, від 24 жовт. 1918 — міністр юстиції. За наказ про звільнення з-під арешту С.Петлюри ув’язнений. 1919 — голова управи укр. Червоного Хреста. П. від тифу в м. Кам’янецьПодільський. Літ.: I Государственная Дума: Алфавитный список и подробные биографии и характеристики членов Государственной Думы. М., 1906; Депутаты с территории Украины и деятельность их в Государственной Думе. «Украинский вестник», 1906, № 11; Єфремов С. Пам’яті А.В’язлова. «Промінь», 1919, 15 жовт. Т.С. Осташко.
ли від Хозарського каганату. В результаті походів Святослава Iгоревича, пізніше — Володимира Святославича тер. В. було включено до Давньорус. д-ви (див. Київська Русь). В. ще в 11 ст. зберігали певну автономію і мали власного кн. Ходоту. 12 ст. тер. В. остаточно увійшла до складу Чернігівського князівства, Смоленського та Ростово-Суздальського князівств. А.Г. Плахонін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «В’ЯЗЛОВ АНДРІЙ ГРИГОРОВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
