Від груд. 1917 до прийняття Конституції УРСР 1937 Всеукраїнський з’їзд рад був формально най-
вищим органом рад. влади в Україні. За Конституцією УСРР 1919, яку було складено за зразком Конституції рад. Росії, В.з.р. скликалися ВУЦВК (найвищим органом держ. влади між з’їздами) не рідше одного разу на рік, а то й частіше, від 1927 — раз на два роки. Ця остання новація була закріплена в Конституції УСРР 1929, проте і вона була порушена під час голодомору 1932—1933 в Україні, коли кер-во більшовиків не бажало допустити розголосу про голод в Україні. Iснувала також можливість скликання надзвичайних з’їздів — за розсудом ВУЦВК або на вимогу рад і з’їздів рад місцевостей, де налічувалося не менше однієї третини громадян, що мали виборчі права. Делегати на В.з.р. обиралися губернськими (після 1926 — окружними) з’їздами рад та Всемолдавським з’їздом рад із числа своїх делегатів. За такого відбору делегатів права меншості не забезпечувалися. Нерівним було і представництво різних соціальних верств нас. Конституція УСРР 1919 не передбачала, як це було в рад. Росії, порядку обрання депутатів та представництва серед них різних соціальних груп. Це питання передавалося у відання ВУЦВК, який міг регулювати норми представництва згідно з політ. обставинами. Так, під час виборчої кампанії 1919 і робітники, і селяни мали вдесятеро менше представників, ніж червоноармійці. 1920 ВУЦВК встановив, що по одному депутату висилають губернські (згодом окружні) та міські з’їзди рад від: а) 1000 червоноармійців у військ. частинах (що здебільшого складалися з росіян або зрусифікованих українців і були під пильним контролем більшовиків); б) 10 000 робітників; в) 50 000 селян. Крім того, існувала велика кількість «позбавленців» — т. зв. представників експлуататорських класів, які не мали виборчих прав. Згідно з Конституцією УСРР 1919, винятковому віданню В.з.р. підлягали затвердження, зміни, доповнення Конституції УСРР, оголошення війни та укладення миру, зміна кордонів республіки, заг. кер-во внутр. політикою, встановлення основ організації ЗС, держ. контроль над діяльністю рад. влади тощо. З утворенням СРСР компетенція з’їзду дещо змінилася, зокрема, було додано право вирішувати питання про вихід зі складу СРСР.
665 ВСЕУКРАЇНСЬКІ
666 ВСЕУКРАЇНСЬКІ
Iз числа делегатів з’їзду обиралися члени ВУЦВК та делегати до Ради Національностей ЦВК СРСР. З’їздам були підзвітні і ВУЦВК, і Раднарком УСРР, які формально призначалися після кожного з таких з’їздів. Найважливішими серед В.з.р. є I (створення 1-го «уряду» рад. України), II (вимушене проголошення «самостійності» рад. України), III (схвалення 1-ї Конституції УСРР), IХ (зміни в Конституції УСРР відповідно до Конституції СРСР 1924), ХI (схвалення 2-ї Конституції рад. України) та XIV надзвичайний (схвалення 3-ї Конституції УРСР). Усього відбулося 14 В.з.р.: I — 24—25 (11—12) груд. 1917; II — 17—19 берез. 1918; III — 6—10 берез. 1919; IV — 16—20 трав. 1920; V — 25 лют. — 3 берез. 1921; VI — 14—17 груд. 1921; VII — 10—14 груд. 1922; VIII — 17—20 січ. 1924; IX — 3—10 трав. 1925; X — 6—13 квіт. 1927; XI — 7—15 трав. 1929; XII — 25 лют. — 4 берез. 1931; XIII — 15—22 січ. 1935; Надзвичайний XIV — 25—30 січ. 1937. Літ.: История государства и права Украинской ССР, т. 2. К., 1987; Гончаренко В.Д. Всеукраинский съезд Советов рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов — верховный орган власти УССР в 1917—1937 гг. К., 1990. Є.П. Шаталіна.
ном висвячено В.Липківського на першого єпископа УАПЦ й митрополита Київ. й усієї України. Дорадником і головою ідеологічної комісії новоств. Української автокефальної православної церкви став В.Чехівський, заст. митрополита — голова комісії з пер. Святого Письма укр. мовою — архієпископ Нестор Шараївський. Спочатку рад. влада не перешкоджала утворенню та діяльності автокефальних парафій, та незабаром владні структури перейшли до методично спланованої руйнації УАПЦ. Наслідком цього стало скероване зверху усунення митрополита на 2-му В.п.ц.с. у жовт. 1927. Репресії стосовно ієрархії та вірних УАПЦ посилюються, а сама церква поступово втрачає вплив у сусп-ві й цілком контролюється ГПУ. В січ. 1930 на вимогу органів НКВС було скликано 3-й В.п.ц.с., що мав статус надзвичайного й прийняв рішення про саморозпуск УАПЦ. У лют. 1930 собор припиняє роботу. Однак 9—12 груд. того ж року в Києві (ймовірно, під тиском країн Заходу на уряд СРСР) відбувся ще один собор УАПЦ, на якому були відновлені керівні органи церкви, її структуру й обрано архієпископа Івана Павловського митрополитом. Літ.: Воронін О. Автокефалія Української православної церкви. Кенсінгтон, 1990; Iсторія християнської церкви на Україні. Релігієзнавчий довідковий нарис. К., 1992; Пащенко В.О. Держава і православ’я в Україні. 20— 30-ті роки ХХ ст. К., 1993; Шип Н.А. Церковно-православний рух в Україні (поч. ХХ ст.). К., 1995; Iсторія православної церкви в Україні. До 400-річчя від дня народження і 350-річчя пам’яті Святителя Петра Могили, митрополита Київського. К., 1997; Iсторія релігії в Україні. К., 1999. О.О. Крижановська.
Майже кожний том поділяється на кілька частин (за територіальним принципом) і в цілому охоплює істор. процес на теренах усіх осн. регіонів світу. 1-й та 2-й (1955—56) хронологічно обіймали період від первісної історії до кін. 5 ст., 3-й т. (1957) — 6—15 ст., 4-й т. (1958) — 16—1-ша пол. 17 ст., 5-й т. (1958) — 2-га пол. 17 — кін. 18 ст., 6-й т. (1959) — 1789—1870, 7-й т. (1960) — 1871— 1917, 8-й т. (1961) — 1917—23, 9-й т. (1962) — поч. 1920-х р. — 1939, 10-й т. (1965) — 1939—45, 11-й т. (1977) — 1945—49, 12-й т. (1979) — 1950—60 рр., 13-й т. (1983) — 1963—70. Історія України висвітлена у «В.и.» фрагментарно, більшменш систематично розглянута лише історія Давньої Русі (т. 3, глави 32, 38 та ін.). Укр. історія до серед. 17 ст. представлена епізодично, у просторовому та проблемно-тематичному плані вона об’єднана з історією народів Білорусі та Прибалтики (т. 3, глава 50; т. 4, глава 13 та ін.). Після 1654 (приєднання України-Гетьманщини до Моск. д-ви) історія укр. земель (зх.-укр.) подається переважно у вигляді окремих згадок у контексті заг. історії, частково у контексті історії Австро-Угор. монархії та історії Польщі.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВСЕУКРАЇНСЬКІ З’ЇЗДИ РАД» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
