ВОРОНЬКО Платон Микитович (01.12(18.11).1913—10.08.1988) — поет, журналіст, громад. діяч. Н. в с. Чернеччина (нині село Охтирського р-ну Сум. обл.) в сім’ї коваля. 1929 вступив до Харків. автошляхового технікуму; закінчивши навчання, працював у Таджикистані, служив у Червоній армії. 1938—41 навч. в Літ. ін-ті ім. О.Горького у Москві. 1939 добровольцем брав участь у радянсько-фінляндській війні 1939—1940. З перших днів Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 на фронті, потім — у партизан. з’єднанні С.Ковпака (командир підрозділу). Після війни працював у редакції ж. «Дніпро», на відп. посадах у Спілці письменників України. Почав писати вірші та пісні під час війни, перша зб. «Карпатський рейд» опубл. 1944; 1946 — нарис «Партизанський генерал Руднєв». У наступні роки побачили світ зб. «Весняний грім» (1947), «Великий світ» (1948), «В ім’я своєї волі», «Райком комсомолу» (обидві — 1949),
П.М. Воронько.
636 ВОРОПАЙ
К.Є. Ворошилов.
«Славен мир», «Поезії» (обидві 1950), «Від Москви до Карпат» (1951) та ін.; книжки віршів для дітей «Три щастя» (1948), «Квітучий край», «Три покоління» та ін. Всього перу В. належить 63 поетичні зб. На вірші В. створено хори та романси. Хори написали композитори Ю.Мейтус (1950), А.Штогаренко (1972), В.Кирейко (1973), пісні О.Левич (1987) та ін. Тв. В. перекладені рос., білорус., казах., польс., румун., угор., чеською, словац., сербською мовами; вони користувалися широкою популярністю в Болгарії — бл. 80 пер. за 1962—84. Нагороджений орденами СРСР, Болгарії та Польщі. Депутат ВР УРСР 10-го та 11-го скликань. Лауреат Держ. премії СРСР (1951), Держ. премії УРСР ім. Т.Шевченка (1972), Респ. комсомольської премії ім. М.Островського (1960), літ. премії ім. Лесі Українки за твори для дітей (1976). П. у м. Київ. Тв.: Твори, т. 1—2. К., 1973; Твори, т. 1—4. К., 1982—83; Избранное. М., 1983; Коли б мене більше на світі не було: Поезії. К., 1984; Лірика. К., 1987; Крилатий ведмідь: Казки. К., 1992; Подорожник: Поезії. К., 1995; Кіт збирався до роботи: Вірші для дітей. К., 1998. Рос. пер.: Стихи и поэмы. М., 1960; Слово о полку Ковпаковом: Стихи и поэмы. М., 1965; Песня ветерана. М., 1974. Літ.: Писатели-лауреаты премий СССР и союзных республик. Львов, 1980; Письменники Радянської України. 1917—1987. К., 1988; Скирда Л.М. Поет і воїн: До 75-річчя від дня народження Платона Воронька. К., 1988; Митці України. К., 1992; Українська література в загальнослов’янському і світовому літературному контексті, т. 5. К., 1994; Скрипник А. Довгий шлях за синім птахом. «Дивослово», 1998, № 12. Г.П. Герасимова.
1941—1945 разом із дружиною Валентиною Бондаренко (п. 1978) виїхав до Німеччини; перебував у таборах для переміщених осіб біля Гальденбурга та Аугсбурга. 1944 опублікував перші статті в укр. журналах «Дозвілля» і «Український вісник». 1946 подружжя вступило до Українського вільного університету, 1948 емігрувало до Великої Британії. У м. Олдхем працював робітником на текстильній ф-ці; від 1949 — в Лондоні. Чл. редколегії ж. «Українська думка», вивчав етнологію у Лондонському ун-ті, активно друкувався в ж. «Визвольний шлях» (1960—83). Від 1961 — ст. н. с. слов’ян. від. Наук.-тех. б-ки Великої Британії в Пн. Англії. Після виходу на пенсію продовжував наук. роботу. Чл. Iн-ту біологів, Ботанічного т-ва, Королів. ін-ту антропологів і етнографів (Велика Британія), УВАН, УВУ (в останньому був доц. каф-ри етнографії), і Української Могилянсько-Мазепинської акад. (очолював від. етнографії та фольклору). Автор 4 книжок спогадів, новел і повістей, наук. праць з етнографії, фольклористики та біології, статей про укр. письменників-класиків. Деякі тв. В. видані англ. мовою. П. у м. Лідс (Велика Британія). Тв.: Вогні в церкві: Сучасні українські легенди. Аугсбург, 1946; З минулого: Новели. Аугсбург, 1946; Українські народні приповідки. Лондон, 1952; Українські народні загадки. Лондон, 1953; В дев’ятім крузі: Спогади [про голод 1933]. Лондон, 1953; Пригоди Марка Чубатого: Повісті. Лондон, 1954; Цілюще зілля. «Визвольний шлях», 1963—64; Процеси відтворення в концепції Т.Д.Лисенка. Там само, 1965; Ясир: Народна творчість у німецькій неволі. Лондон, 1966; Генетика і мічурінський напрямок у біології. «Визвольний рух», 1966; В дорозі на Захід: Щоденник утікача. Лондон, 1970; Англія зблизька: Щоденник нового поселенця, т. 2—3. Лондон, 1974—80; Живемо в Англії: Уривки зі щоденника. «Визвольний шлях», 1980— 84; Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис, т. 1—2. К., 1991. Літ.: Керч О. Світле обличчя літописця. «Вісник ООЧСУ», 1975, № 12; Шкандрій Б., Шкандрій О. Письменник, етнограф, природознавець. «Визвольний шлях», 1983, № 12; Славутич Яр. Українська література в Канаді. Едмонтон, 1992; Покальчук Ю. Українці у Великій Британії. Львів, 1999. Г.П. Герасимова.
не Яремчанській міськраді. Розташов. у верхів’ї р. Прут (прит. Дунаю). Залізнична ст. За усними переказами, В. заснована у 17 ст. Основу нас. складали селяни, які займалися скотарством, землеробством та кустарними промислами. Місц. жителі активно підтримували рух опришків, який тривав в околицях В. до серед. 19 ст. З буд-вом залізниці Станіслав— Яремча—Ворохта—Рахів (1894) посилюється екон. розвиток с-ща. 1906—10 збудовано лісоз-д, зростає чисельність нас. На поч. 20 ст. активізувалося сусп.-політ. й культ. життя В., її відвідували письменники Марко Черемшина, М.Коцюбинський. 1903 відкрито читальню «Просвіти». За роки Першої світової війни В. кілька разів ставала ареною бойових дій. У перші десятиріччя 20 ст. стала відомим середньогірським кліматичним курортом і туристичним центром. Від листоп. 1939 В. у складі УРСР (див. Возз’єднання українських земель в єдиній державі). Смт — від 1960. Значний курортний і спортивний центр країни. Пам’ятка арх-ри — церква Різдва (дерев’яна) 17 ст. На тер. с-ща виявлені знахідки мідного віку. Літ.: IМіС УРСР. Iвано-Франківська область. К., 1971; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. К., 1987. Г.А. Вербиленко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Воронько Платон Микитович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
