ВОЛХОВСЬКИЙ Фелікс Вадимович (псевд.: Ф.Полтавчук, А.Чепа, А.Чорний та ін.; 15(03). 08.1846—03.08(21.07).1914) — революц. діяч, журналіст, письменник. Н. на Полтавщині. З дворян, син чиновника. Дитинство провів у м. Новоград-Волинський і с. Мойсівка Пирятинського пов. Полтав. губ. (нині Драбівського р-ну Чер-
628 ВОЛШ
кас. обл.). Навч. у г-зіях СанктПетербурга та Одеси, потім на юрид. ф-ті Моск. ун-ту (не закінчив). У Москві став активістом «Малоросійської громади» (1863— 66). Разом із рос. революціонером Г.Лопатіним улаштував для видання книг і поширення їх серед селян «Рублеве товариство» (1867), за що від лют. до серп. 1868 відсидів у казематі Третього відділення, а по звільненні перебував під негласним жандармським наглядом. Працював у моск. книгарні, підтримував студент. рух. 1869 за зв’язки з підпіллям ув’язнений, утримувався у моск. тюрмах, а потім його перевели до Петропавловської фортеці. Звинувачений у зберіганні рукописів «злочинного характеру» та «підготовці народного повстання», 1871 виправдався. Того ж року ввійшов до центр. осередку «чайковців». Від 1872 служив у Одесі діловодом, співробітничав у газ. «Новороссийский телеграф», спільно з народниками І.Ковальським та С.Чудновським налагодив випуск пропагандистського час. «Вперед». 1873 організував з одеситів і херсонців «Гурток ініціативи» (із сильними укр. симпатіями), куди входили, зокрема, А.Франжолі, М.Ланганс, А.Желябов та ін. Склав агітаційну брошуру «Правдиве слово Хлібороба», цитував у ній поезії Т.Шевченка й фольклорні тв. (окремо видана О.Терлецьким 1876 у Відні, проте майже весь тираж затримали австрійс. власті; пізніше передрукована І.Франком у зб. листів М.Драгоманова). 1874 заарештований і допроваджений в камеру-одиночку Басманної часті Москви, а після невдалої спроби втекти — до Петропавловської фортеці. За роки ув’язнення втратив слух. На «процесі 193-х» (30(18) жовт. 1877 — 4 лют. (23 січ.) 1878) рішуче відмовився відповідати на запитання суду, був висланий до Тобольської губ. Написав знаменитий «заповіт засуджених» («Община», 1878, № 6—7), підтриманий товаришами по цьому процесу, покараними каторгою та засланням. У ніч на 30(18) лип. 1878 відправлений до Сибіру. 1882—88 у Томську (нині місто, РФ) неофіційно редагував «Сибирскую газету», де виступали, зокрема, Д.Клеменц, В.Короленко, Г.Мачтет, К.Станюкович. Нелегально друкувався в час. «Народная воля».
1889 втік до Канади. Публікувався в англомовній пресі («Toronto Globe», «The World», «Woodstock College Monthly», «The Fortnіgtly Rewіew» та ін.). Од 1890 мешкав у Лондоні, співпрацював із С.Кравчинським у Товаристві друзів російської свободи, у ж. «Free Russіa». Автор публіцистичних книжок, казок, віршів, спогадів (частина доробку побачила світ у Росії 1906—07). Був одним із засн. Фонду вільної рос. преси (1891— 1901), редагував його «Летучие листки» (1893—99). З П.Кропоткіним створив гурток ім. О.Герцена. Познайомившись із М.Драгомановим, опублікував його працю «Неволя веры в России». Листувався з Марком Вовчком, I.Франком, М.Коцюбинським, Лесею Українкою, переклав рос. мовою «Тіні забутих предків» М.Коцюбинського («Заветы», 1912, № 1—3). Низку рос. тв. В. переклали українською Л.Українка, М.Залізняк та ін. П. у м. Лондон. Літ.: Драгоманов М. Листи до Ів.Франка і инших: 1887—1895. Львів, 1908; Кудрин Н. [Русанов Н.С.] Ф.В. Волховский. «Русское богатство», 1914, № 9; Чайковский Н.Ф. Ф.В.Волховский. «Голос минувшего», 1914, № 10; Рощевская Л.П. Поэт вольной печати в сибирской ссылке. В кн.: Вопросы изучения и преподавания литературы. Тюмень, 1966; Рудько М. До історії революційно-народницького руху на Україні. «Архіви України», 1969, № 5; Чарушин Н.А. О далеком прошлом. М., 1973; Дун О.З. «Казка про неправедного царя» Ф.Волховського в перекладі Лесі Українки. В кн.: Леся Українка. Публікації. Статті. Дослідження. К., 1984; Листи Лесі Українки до Фелікса Волховського. «Слово і час», 1991, № 2, 5; Дудко В. Два листи з американського архіву. «Книжник», 1991, № 5; Листи до Михайла Коцюбинського, т. 1. К., 2002. П.Г. Усенко.
Ватикану в РСФРР, згодом в СРСР захищав інтереси катол. церкви на рад. теренах, зокрема, всебічно допомагав римо-катол. духовенству України. Повернувшись до США, виступав проти дипломатичного визнання СРСР з огляду на антиреліг. практику рад. д-ви. П. у США.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Волховський Фелікс Вадимович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
