ВОЛОШИН Максиміліан Олександрович (справжнє прізв. — Кирієнко-Волошин; 28(16).05.1877— 11.08.1932) — поет, художник, краєзнавець. Н. в м. Київ у сім’ї юриста. Навч. у Моск. приватній Поливановській, 1-й Моск. казенній та Феодосійській г-зіях. 1897—98 — студент юрид. ф-ту Моск. ун-ту. 1898 виключений на рік з ун-ту за участь у студентських виступах, до навчання не повернувся. Виїжджав за кордон, слухав лекції у Сорбонні та Вищій рос. шк. у Парижі, вивчав мистецтвознавство. 1901—10 подорожував до Парижа, Рима, Берліна, Греції, відвідував Москву, СанктПетербург. 1910 опублікував першу поетичну зб. «Стихотворения. 1900—1910», 1913 — працю «О Репине». Став визнаним худож. критиком, друкувався в періодичних вид. 1914 видав книгу літ.-критичних статей «Лики творчества». 1915 подорожував по Франції, Швейцарії, виїхав до Німеччини. 1916 вернувся до Росії, поселився у Коктебелі, де завершив роботу над зб. «Иверни», «Демоны глухонемые», «Неопалимая купина». Твори В., зокрема акварелі, виставлялися на багатьох виставках (1924 — Третьяковська галерея, 1927 — Держ. академія худож. наук, 1929—30 — у Голландії, Ризі, Лондоні). Брав активну участь у громад. діяльності, займався питаннями охорони пам’яток історії та к-ри: допомагав у археол. розкопках великого середньовічного городища в Коктебелі, давнього портового міста Каллієри, виявляв велику зацікавленість геологічним минулим Криму, у т. ч. щодо згаслого вулканічного масиву Карадаг. Обраний почесним чл. Рос. т-ва з вивчення Криму.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Волошин Максиміліан Олександрович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
