ВОЛОЧИСЬК (до 1545 — Волочище) — місто Хмельн. обл., райцентр. Розташов. на р. Збруч (прит. Дністра). Залізнична ст. Вперше згадується 1463 як поселення Волочище. Назва від слова «волочити» — тягти волоком. Від 1545 — сучасна назва. Із 1569 до 1793 — під владою Польщі. Після 2-го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) у складі Правобережної України приєднано до Російської імперії. 1796 відкрито митницю. 1893—94 тут перебував на військ. службі рос. письменник О.Купрін. 1916 у В. ген. О.Брусилов розробив бойову операцію проти австро-нім. військ, яка увійшла в історію як Брусиловський прорив 1916. Райцентр від 1923. У 20—30-х рр. 20 ст. деякий час називалося Фрідріхівка. Літ.: ІМіС УРСР. Хмельницька область. К., 1971. Р.М. Маньковська.
626 ВОЛОШЕНКО
заходи В.п., селяни ще тривалий час не переселялися на нововиміряні волоки та навіть тікали з поміряних місць. У 90-х рр. 16 ст. пусті волоки в Ковельському старостві Волині становили 20 % від їхньої заг. кількості. Реєстр В.п. був першим земельним кадастром ВКЛ. Літ.: Похилевич Д.Л. Землеустройство и поземельный кадастр в Белоруссии, Литве и Украине в XVI— XVII вв. В кн.: Материалы по истории земледелия СССР, сб. 1. М., 1952; Його ж. Крестьяне Белоруссии и Литвы в XVI—XVIII вв. Львов, 1957; Пичета В.И. Аграрная реформа Сигизмунда-Августа в Литовско-Русском государстве. М., 1958; Його ж. Аграрные реформы в восточных областях Литовско-Русского государства во второй половине XVI и в начале XVII в. В кн.: Белоруссия и Литва XV—XVI вв. М., 1961; Бойко I.Д. Селянство України в другій половині XVI — першій половині XVII ст. К., 1963; Dunіn-W№sowіcz A. Pomіary gruntu w Koronie XVI—XVIII wіeku. Warszawa, 1994; Гурбик А.О. Волочна поміра на українських землях у складі Великого князівства Литовського в XVI ст. «УІЖ», 1996, № 4; Його ж. Аграрна реформа в Україні XVI ст. К., 1997; Герасименко Н.О. Міри земельних площ Лівобережної України (друга половина XVII— XVIII ст.). К., 1998; Гурбик А.О. Еволюція соціально-територіальних спільнот в середньовічній Україні (волость, дворище, село, сябринна спілка). К., 1998; Його ж. Reforma wіoczna na Ukrainie w XVI wieku. «Roczniki dziejуw spoіecznych і gospodarczych», 1999, t. 59. А.О. Гурбик.
кий суд збільшив йому термін примусових робіт ще на 11 років. До літа 1882 В. перебував у Карійській в’язниці (Нерчинська округа, Забайкалля, Росія), від осені до 16(04) лип. наступного року — в Петропавловській фортеці, від 1884 — знову на Карі (од 1890 — у каторжній «вільній команді»), від 1896 — на Акатуйському руднику (теж Нерчинської округи). 1906 повернувся в Україну. Приєднався до есерів. П. у м. Полтава. Літ.: Часть неофициальная. «Киевские губернские ведомости». 1879, 10 мая; Процесс социалистов Валериана Осинского, Софии Лешерн-фонГерцфельд и Варфоломия Волошенко. Женева, 1879; Прибылев А.В. Ин. Фед. Волошенко «Каторга и ссылка», 1930, № 4; Архив «Земли и Воли» и «Народной Воли». М., 1932; Короленко В.Г. Собрание сочинений, т. 10. М., 1956; Гросул В.Я. Революционная Россия и Балканы (1874—1883). М., 1980. П.Г. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВОЛОЧИСЬК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
