ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО — держ. утворення у Волинській землі, що склалося протягом 11 — 1-ї пол. 12 ст. навколо м. Володимир (нині Володимир-Волинський). Після смерті Ярослава Мудрого (1054) його старший (серед живих) син Ізяслав Ярославич прагнув перетворити В.к., що формувалося, у власний домен. Своїм родовим володінням вважали В.к. наступники Ізяслава: його син Святополк Ізяславич і небіж Володимир Мономах. 1086—1100 В.к. володів Давид Ігоревич, однак був вигнаний з Володимира київ. кн. Святополком Ізяславичем, котрий посадив там свого сина Ярослава. 1119 Володимир Мономах, тодішній київ. князь, замінив останнього в м. Володимир своїм сином Андрієм Добрим. У наступні десятиліття Мономашичі (діти й онуки старшого сина Володимира Мономаха — Мстислава Великого) розглядали В.к. як спадкове володіння. 1154 В.к. розділилось на Володимирське князівство і Луцьке князівство. 1199 волин. кн. Роман Мстиславич об’єднав В.к. з Галицьким князівством, створивши Галицько-Волинське князівство. Після смерті його сина Данила Галицького (1264) брат останнього Василько Романович княжив у Володимирі, ставши, таким чином, сувереном відновленого Володимир-Волинського князівства.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
