ВОДОЛАЖЧЕНКО Ольга Гаврилівна (28.05.1888—30.10.1972) — укр. історик, архівіст, джерелознавець, філолог. Учениця Д.Багалія. Н. в м. Севастополь у сім’ї військового. Закінчила Севастопольську жін. г-зію і отримала звання вчительки історії і географії (1905). 1907—12 як чл. Української соціал-демократичної робітничої партії вела підпільну роботу серед матросів Севастополя. 1907 — слухачка Вищих жін. курсів у Харкові. Закінчила істор. від-ня історико-філол. ф-ту Харків. ун-ту (1912). Вчителька рос. мови й історії в м. Карасубазар (нині Білогірськ; 1912—17). Одночасно закінчила екстерном пед. курси (1914) та склала іспити з курсу слов’яно-рос. від-ня Харків. ун-ту (1917). 1922—30 — аспірантка, н.с., вчений секретар Науководослідного інституту історії української культури імені академіка Д.Багалія. Захистила промоційну працю на тему «Історія Харківського колегіуму». Одночасно викладала історію України в Харків. ін-ті нар. освіти. 1923—25 завідувала ред. частиною ж. «Червоні квіти». Викл. укр. мови в Харків. ін-ті нар. госп-ва (1925—26), зав. інформаційно-видавничим бюро Укрнауки (1925—30), співробітниця сектору науки Промкооперації (1931—36). 1927 і 1929 перебувала у наук. відрядженнях у Греції і Німеччині. Одночасно з наук. і викладацькою діяльністю активно займалася архів. роботою. 1919 — співробітник архів. секції Харків. Губкопису, 1920—25 — учений архівіст Харків. центр. істор. архіву (упорядковувала фонди Земельного банку, Рос.-азіат. банку, Військ. начальника). 1921—25 — учений секретар, зав. секретаріатом, секретар колегії Укрцентрархіву. 1936—37 — доц. Харків. ін-ту інженерів залізничного транспорту та Харків. ін-ту держ. торгівлі. 1937—41 за звинуваченням в ан-
тирад. діяльності перебувала в ув’язненні й на засланні в Казахстані. Після звільнення працювала (1941—45) в с. Кармачі Чкаловської (нині Оренбурзької) обл. РРФСР. 1945—52 викладала в Пед. ін-ті в м. Кизил-Орда (нині Кзилорда, Казахстан). Одночасно читала лекції з мовознавства у Вечірньому ун-ті марксизму-ленінізму. Від 1952 — на пенсії. 1954 переїхала до м. Миколаїв. 1954—66 працювала на громад. засадах у Миколаїв. обласній наук. б-ці. Автор праць із соціальноекон. історії України 18—19 ст., історії освіти на Слобожанщині, архівознавства. Реабілітована в берез. 1964. П. у м. Миколаїв. Тв.: Перша нарада архівних робітників України. «Архівна справа», 1925, кн. 1; Короткий нарис історії архівної справи на Україні та діяльність Укрцентрархіву за 1924 р. Там само [у співавт.]; З історії Харківского колегіуму в XVIII віці. «Наукові записки науково-дослідчої катедри історії української культури», 1927, № 6; Школа хартій (Французька школа архівістівтехніків і палеографів). «Архівна справа», 1928, кн. 7. Літ.: Кравченко В.В. Д.И.Багалей: научная и общественно-политическая деятельность. Х., 1990; Богдашина О.М. Діяльність Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури імені акад. Д.І.Багалія (1921— 1934 рр.). Х., 1994; Матяш І. Ольга Водолажченко: історик, організатор архівної освіти,.. ворог народу. «З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД—КГБ», 1999, № 1/2; Її ж. Водолажченко Ольга Гаврилівна. В кн.: Українські архівісти: Біобібліографічний довідник, вип. 1. К., 1999. І.В. Верба.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Водолаженко Ольга Гаврилівна» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
