Сформувалося в 12—13 ст. на теренах гол. чин. Ростовської землі, однієї з складових ч. Давньорус. д-ви (див. Київська Русь), що почала утворюва-
тися з кін. 9 ст. Його рубежі сягали на пн. Білоозера (нині м. Бєлозерськ Вологодської обл., РФ), верхньої течії Пн. Двіни, на пн. сх. — м. Устюг (нині м. Великий Устюг Вологодської обл., РФ), на сх. — берегів р. Унжа (прит. Волги), волзького міста Городець (нині місто Нижегородської обл., РФ), на пд. — бас. середньої течії Оки (прит. Волги), на зх. — верхів’їв Волги. Протягом 10—11 ст. стара родоплемінна тер. Волзько-Окського межиріччя поступово перетворюється на держ.політ. утворення; сюди переселяється сх.-слов’ян. нас. з ін. давньорус. земель, гол. чин. пд. У процесі становлення В.-С. к. увібрало в себе землі попередників: Ростовського і Суздальського князівств. Першим держ.-політ. утворенням на майбутній тер. В.-С. к. стало Ростовське князівство. Воно склалося навколо найдавнішого сх.-слов’ян. міста Волзько-Окського межиріччя — м. Ростов (нині місто Ярославської обл., РФ), що вперше згадується в літописі під 862. З «Повісті временних літ» відомо, що 988 Володимир Святославич зробив посадником у Ростові свого сина Ярослава Мудрого. Пізніше, коли Ярослава було переведено до Новгорода Великого, його замінив у Ростові Борис Володимирович (див. Борис і Гліб). У 2-й пол. 11 — 1-й чв. 12 ст. Ростовська земля була у володінні Всеволода Ярославича і його сина Володимира Мономаха як додаток до невеликого й бідного Переяславського князівства. 1108 Володимир Всеволодич передав Ростовську землю в управління синові Юрієві Долгорукому. Аж до 1125, коли у Ростовській землі утворилося Суздальське князівство (бо після смерті Мономаха Юрій зробився суверенним князем), Ростов залишався її гол. містом. Та по вокняжінні у Ростовському князівстві Юрій Володимирович переніс престол до м. Суздаль (нині місто Владимирської обл., РФ), одного з найдавніших міст Ростовської землі (згадується вже як місто під 1024). Місто стало столицею нового держ.-політ. утворення — Суздальського князівства, заступивши в політ. і соціальному сенсі древній Ростов; столицею князівства залишалося до смерті Юрія Долгорукого (1157). Відтоді Ростовська земля стала називатися Суздальською і зберегла це найменування до 14 ст. У роки
правління Юрія Долгорукого і його сина Андрія Боголюбського посилилась екон. й політ. могутність князівства, утворилось і зростало князівське й боярське землеволодіння, розбудовувалися старі й виникали нові міста: Юр’єв-Польський (нині місто Владимирської обл.), Дмитров (нині місто Моск. обл., обидва РФ), Москва та ін. Суздальське боярство не раз бувало в опозиції князівській владі. Мабуть, тому 1158 Андрій Боголюбський, що заступив батька у пн.-сх. князівстві, переніс столицю до Владимира на Клязьмі (нині м. Владимир, РФ). Так було покладено початок В.-С. к. Андрій Боголюбський придушив спроби дроблення земель поміж своїми братами, розширив тер. В.-С. к. на сх. і пн. за рахунок земель Волзької Булгарії (див. Болгари волзькі), став наймогутнішим князем на Русі, у 60-х — на поч. 70-х рр. 12 ст. всі ін. князі визнавали його «старейшим» у д-ві. Для зміцнення свого авторитету він вчинив спробу (правда, невдалу) заснувати у Владимирі осібну й незалежну від Київ. митрополію. Після вбивства Андрія (1174) у В.-С. к. розпочалася боротьба за владу між його братами. Лише навесні 1177, розбивши військо небожів, на владимирському столі утвердився його брат Всеволод Юрійович, за князювання якого розширилися кордони В.-С. к., зміцнився його вплив у містах Рязань (Рязань давня; була розташов. біля сучасного м. СпаськРязанський Рязанської обл., РФ), Муром (нині місто Владимирської обл.), Новгород Великий, Смоленськ (нині місто в РФ). Самого Всеволода Юрійовича у 90-х рр. 12 ст. рус. князі обрали «старейшим». Князь створив могутній дитинець у Владимирі, розбудував і прикрасив собор Успіння Богородиці, звів вкритий різьбленням по каменю прекрасний Дмитрівський собор (обидва збереглись до нашого часу), Рождественський монастир. По кончині Всеволода Юрійовича (1212) В.-С. к. розпадається на 7 удільних князівств, гол. серед яких залишалося Владимирське. Суздальське князівство було виділено із складу В.-С. к. 1216 і віддано Юрію Всеволодичу. 1238, після навали військ Батия, вел. кн. владимиро-суздальський Ярослав Всеволодич (Юрій загинув у
битві з монголами 1238) віддав Суздальське князівство ін. своєму братові Святославу (1341 воно зливається з Нижегородським князівством). Після навали Батия, коли обезлюдніла тер. центру (Владимир, Суздаль, Юр’єв-Польський, Переславль (нині м. Переславль-Залєський)) з округами, нас. поступово змістилося на окраїни давньої Ростовської землі. Тут виникає низка нових князівств: Тверське, Московське, Галицько-Дмитровське, Костромське, Городецьке, Бєлозерське. А в 2-й пол. 13— 14 ст. на перший план висуваються Москва, Твер, Кострома (усі нині міста в РФ) і Городець. На тер. В.-С. к. починає формуватися Велике князівство Московське. Літ.: Насонов А.Н. «Русская земля» и образование территории Древнерусского государства. М., 1951; Тихомиров М.Н. Древнерусские города. М., 1956; Воронин Н.Н. Зодчество СевероВосточной Руси XII—XV вв., т. 1. М., 1961; Кучкин В.А. Формирование государственной территории Северо-Восточной Руси в X—XIV вв. М., 1984. М.Ф. Котляр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВЛАДИМИРО-СУЗДАЛЬСЬКЕ КНЯЗІВСТВО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
