ВІТЧИЗНА, як політичний термін. Термін «В.» набув поширення в Речі Посполитій від 16 ст., коли влада почала апелювати не до «підданих», а до «громадян». У
584 ВІЧЕ
політико-правових документах, що походять з тер. Корони Польської, слово «В.» у 1520—1540-х рр. використано 39 раз; у 1550-х — 21; у 1560-х — 207; 1570-х — 127; 1580-х — 230; 1590—1600 — 288. Відтоді цей термін набув значення символу найважливіших цінностей людини-громадянина, передусім шляхтича (див. Шляхта), ототожнюється з поняттями «держава» та «народ» (про це, зокрема, свідчить тв. Й.Верещинського «Droga Pewna», 1590). Поступово термін «В.» став об’єднувати коло понять: батьківська (предківська) земля, істор. традиція, позастановий та позагруповий патріотизм. Він почав вживатися як синонім терміна «Батьківщина». Однак найбільш актуалізованими в терміні «В.» залишаються його політ. (держ.) складові, як, напр., у словосполученні «вітчизняна війна». Літ.: Сас П.М. Політична культура українського суспільства (кінець XVI — перша половина XVII ст.). К., 1998. Д.С. Вирський.
житті. Громади Києва, Галича давнього, Новгорода Великого та ін. міст починають систематично обирати або вирішальним чином впливати на обрання князів. Князі проголошувалися або скидалися на В. 1146 кияни під тиском підручників вмираючого кн. Всеволода Ольговича прийняли на престол його брата Iгоря Ольговича, але через кілька днів міське В. його скинуло і запросило на престол ін. кн. — Iзяслава Мстиславича. Так само чинило В. Галича протягом 2-ї пол. 12—13 ст. У джерелах 12—13 ст. слово «віче» вживали стосовно князівської ради, а також нарад знаті (1113 нарада київ. верхівки запросила на престол Володимира Мономаха), зібрань городян за ініціативи князя, навіть на стихійні повстання городян. Роль і значення В. у міськ. і держ. житті Русі підупали в 13 ст., а самі В. зникли в часи монголотатарської навали. Літ.: Сергеевич В.И. Вече и князь. М., 1867; Пашуто В.Т. Черты политического строя Древней Руси. В кн.: Древнерусское государство и его международное значение. М., 1965; Пресняков А.Е. Княжое право в Древней Руси. Лекции по русской истории. М., 1993. М.Ф. Котляр.
дження суверенітету та духовних цінностей укр. народу. На сторінках «В.» аналізуються сучасні соціально-екон. процеси держ. будва, функціонування різних гілок влади. Постійно друкуються статті з історії України, політології, права тощо. Серед постійних авторів «В.» — депутати ВР України, провідні укр. вчені, творча інтелігенція. М.М. Вівчарик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВІТЧИЗНА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
