ВІТАШЕВСЬКИЙ Микола Олексійович (20(08).09.1857 — 21.06. 1918) — літератор, актор, етнограф, революціонер, мемуарист. Н. в м. Одеса. Із дворян Херсонської губернії, син тираспольського нотаріуса О.Віташевського. 1875 закінчив реальне уч-ще в Миколаєві, після чого навч. у Новорос. ун-ті (Одеса). 1876 випустив зб. «Мысли провинциалов». 1877, перебуваючи з батьком за кордоном, установив зв’язки з редакцією рос. «якобинського» ж. «Набат» (Цюріх, Швейцарія), став її агентом. Повернувшись, виступав у любительських виставах, створив мандрівну трупу задля заробітку грошей на соціаліст. діяльність. Видав 1-ше число легального політ. час. «Эхо» (2-ге заборонила цензура). Увійшов до народницького гуртка, зорганізованого І.Ковальським. Арештований 11 лют. (30 січ.) 1878 (чинив опір жандармам і був поранений). За ви-
роком проведеного в Одесі 31 лип. — 5 серп. (19—24 лип.) військ.-окружного суду покараний на 6 років каторги (термін було скорочено на третину, оскільки В. вважався неповнолітнім). До осені 1880 утримувався в Новобілгородській центр. в’язниці (слобода Печеніги Вовчанського пов. Харків. губ., нині с-ще міськ. типу Печенізького р-ну Харків. обл.), потім — у Мценській пересильній (м. Мценськ, нині Орловської обл., РФ). 1881 етапований до Іркутської тюрми (там записав спомини про засланого до Сибіру М.Чернишевського, познайомився з В.Короленком), надалі — на Кару Нерчинської округи (Забайкалля, Росія). 1882 звинувачений у сприянні втечі каторжан і залишений в ув’язненні. Від 1883 — на сибірському поселенні. Представив Рос. геогр. т-ву дослідження місц. побуту й фольклору якутів, видав низку наук. розвідок, друкував публіцистичні та белетристичні твори. 1897 повернувся в Україну, в Херсоні служив статистиком земської управи, згодом оселився в Одесі, був на такій самій посаді, як і в Херсоні. На поч. 20 ст. мешкав у Миколаєві, співробітничав у місц. пресі. 1905 в Полтаві налагоджував видання газ. «Полтавщина». 1906 — секретар петерб. час. «Мысль»; удруге заарештований (за антиурядову пропаганду). По 3-місячному ув’язненні в тюрмі «Хрести» висланий за кордон. У Женеві (Швейцарія) на стипендію Петерб. АН систематизував краєзнавчі матеріали, зібрані на засланні. Від 1909 — знову в Одесі, звідки, не знайшовши засобів для існування, вимушено переїхав до Санкт-Петербурга, працював нічним коректором, літ. редактором. Злидарював, хворів, але відмовився просити про відновлення йому дворянських прав, яких був замолоду позбавлений як політ. злочинець. Автор брошури «Старая и новая якутская ссылка» (1907) та спогадів, уміщених у журналах «Былое» (1906—07), «Наша страна» (1907), «Минувшие годы» (1908), «Голос минувшего» (1914). П. у м. Москва.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Віташевський Микола Олексійович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
