ВІЛЬШАНСЬКА УГОДА 1617 — польс.-запороз. угода, укладена 28 жовт. в урочищі Суха Вільшанка поблизу Таращі. Згідно з розробленим польс. стороною проектом угоди, козац. реєстр встановлювався в 1 тис. осіб, решта козаків мали повертатися під владу панів. Місце перебування реєстрових козаків — Запорожжя, гол. завдання — несення прикордонної служби, а також підтримання внутр. миру в Україні. Гетьман реєстрового Війська Запорозького обирався на козацькій раді, а затверджувався королем. Суворо заборонялися походи козаків на Крим і Туреччину, підтримання стосунків з представниками ін. д-в. Прийнятим на держ. службу гарантувалося: право вільного господарювання, власне адм. підпорядкування та судочинство, звільнення від феод. повинностей, які виконували селяни. Підготовка уряду Речі Посполитої до нової війни проти Рос. д-ви не дала польс. властям змоги втілити умови В.у. в життя.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВІЛЬШАНСЬКА УГОДА 1617» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
