ВІЛЬДЕ Ірина (літ. псевд. Дарини Дмирівни Макогон, по чоловікові Полотнюк; 05.05.1907—30.10.1982) — укр. письменниця. Дочка письменника Д.Макогона. Н. в м. Чернівці. 1928—33 навч. у Львів. ун-ті. Працювала вчителькою; 1933—39 у ж. «Жіноча доля» в м. Коломия; була спецкореспондентом газ. «Правда Украины» (1945—49). Друкувалася з 1930. Зб. новел та повісті, написані у 1930-х рр., описували життя тогочасної інтелігенції та учнівської молоді. Ці тв. привертали до себе увагу своїм гуманістичним спрямуванням, уболіванням за долю «малої людини» в задушливій атмосфері міщанського оточення. В них виявилися ліберально-демократ. погляди В. Плідно працювала і в повоєн. роки, створивши чимало оповідань та новел, повістей, в яких виводить нового героя — соціально активну людину. Вершиною творчості є яскравий взірець реалістично-психологічної прози в укр. літ. — роман «Сестри
558 ВІЛЬНА
Річинські» (кн. 1—2, 1958—64), за який письменницю удостоєно звання лауреата Держ. премії УРСР ім. Т.Г.Шевченка (1965). Як голова Львів. від-ня Спілки письменників України разом з Р.Іваничуком, Р.Лубківським, Я.Стецюком, В.Гжицьким, головою Львів. від-ня Союзу худож. України Є.Миськом просила суд віддати на поруки літ. критика і мистецтвознавця Б.Гориня, якого судили за «антинародну діяльність». Це був своєрідний протест проти арештів. Тв. письменниці перекладалися мовами народів СРСР, польс., чеською, нім., угор., румун. та ін. П. у м. Львів. Тв.: Собрание сочинений, т. 1—5. М., 1958; Твори, т. 1—5. К., 1967—68. Літ.: Вальо М. Ірина Вільде. К., 1962; Вальо М., Лазеба Е. Ірина Вільде: Бібліографічний покажчик. Львів, 1972; Качкан В.А. Ірина Вільде: нарис життя і творчості. К., 1991. Г.Г. Єфіменко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Вільде Ірина» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
