ВІДПИСНІ МАЄТНОСТІ — особлива категорія маєтностей, відписаних на царський двір, що існували на Лівобережній Україні та Слобідській Україні 18 ст. Статус В.м. одержували володіння тих осіб, які скоїли злочин. Нерідко відписними на царський двір (чи сім’ю) ставали селяни, за яких виникали суперечки між власниками, або населені пункти, що набувалися незаконним шляхом (напр., через захват). 1730 за царським указом була ств. Канцелярія конфіскацій, якій підпорядковувалися відписані за провини, недоїмки та штрафи, а також виморочні (такі, що не мають спадкоємця) села, землі, двори, «заводи», лавки тощо. Наказувалося зробити описи й підрахувати всі В.м., визначити в них кількість душ чол. статі, з’ясувати, які податки сплачували та які повинності виконували їхні мешканці, скільки худоби й «пожитків» ті мали. Згідно з указом імп. Анни Іванівни від 26 лют. 1736, у В.м. почали збирати побори в «государеву» казну, а згодом — примусили посполитих до виконання всіляких держ. повинностей. Відписні селяни мешкали у містах, м-ках, селах, хуторах. Так, 1740 в Охтирському полку вони проживали в м-ку та 10 селах (загалом понад 600 дворів). Тоді ж у Переяславі (нині м. Переяслав-Хмельницький) налічувалося таких дворів усього 9. Пред-
530 ВІДРІЗКИ
ставники влади на місцях зловживали своїм становищем і примушували жителів В.м. працювати на себе, сплачувати натуральні побори тощо. Літ.: Гуржій О.І. Еволюція соціальної структури селянства Лівобережної та Слобідської України (друга половина XVII — XVIII ст.). К., 1994; Борисенко В.Й. Еволюція соціальної структури Гетьманщини. К., 1997. О.І. Гуржій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВІДПИСНІ МАЄТНОСТІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
