ВИШНІВЧАНСЬКА КАТАСТРОФА ТРАНСІЛЬВАНСЬКОЇ АРМІЇ 1657
ВИШНІВЧАНСЬКА КАТАСТРОФА ТРАНСІЛЬВАНСЬКОЇ АРМІЇ 1657 — знищення крим.татар. військом трансільванської армії під Вишнівчиком (Галичина). Протягом 1-ї пол. 1657, в ході національної революції 1648—1676, гетьман Б.Хмельницький вжив заходів для розширення тер. Укр. козац. д-ви за рахунок приєднання зх.-укр. земель. Потенційними союзниками України виступали Швеція і Трансільванське князівство, які також претендували на певні землі Речі Посполитої. При цьому особливі надії покладалися на успіх спільного походу в Польщу трансільванського кн. Ракоці Дєрдя II і наказного гетьмана А.Ждановича. Успішний розвиток походу з лют. по черв. 1657, коли союзниками було здобуто чимало стратегічно важливих пунктів, зокрема Краків (тут відбулося з’єднання з армією швед. короля Карла Х Густава) і Варшаву, був перекреслений воєн. невдачами. Вони розпочалися після відходу шведів й отримання Дєрдем II Ракоці звістки про вторгнення польс. військ у Трансільванію. Під тиском поляків союзники розпочали відступ. 22 лип. під м. Меджибіж, після переговорів з польс. представниками, Дєрдь II Ракоці капітулював. Тоді ж А.Жданович залишив трансільванські війська і з’єднався з підрозділами, які очолював Ю.Хмельницький (вони були відправлені Б.Хмельницьким на підтримку союзників). Подальша доля трансільванської армії виявилася трагіч-
ною — вона вщент була розгромлена крим.-татар. військами. З наближенням татар під командою Мегмет-Гірея Дєрдь II Ракоці залишив армію напризволяще й вернувся до свого князівства. Татари почали переслідувати угорців від р-ну м. Скалат, а під Вишнівчиком оточили. Протягом трьох днів трансільванська армія, що налічувала бл. 10 тис. осіб, перебувала в оточенні. В результаті переговорів з татарами була досягнута домовленість про викуп та звільнення оточених. Проте після отримання викупу татари увірвалися в табір угорців. Останні оборонялися надзвичайно мужньо. В полон до татар потрапило всього 15—20 осіб, частині вдалося прорватися, однак більшість воїнів загинула. Поразка походу ускладнила виконання плану возз’єднання укр. земель і змусила укр. кер-во вдатися до пошуку нових шляхів вирішення цього завдання. Літ.: Костомаров Н.И. Богдан Хмельницкий. СПб., 1884; Жерела до історії України—Руси, т. 12. Львів, 1911; Санин Г.А. Отношения России и Украины с Крымским ханством в середине XVII века. М., 1987; Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький. К., 1995; Їх же. Українська державна ідея XVII—XVIII століть: проблеми формування, еволюції, реалізації. К., 1997; Гурбик А. Антон Жданович. В кн.: Полководці Війська Запорозького, вип. 1. К., 1998; Смолій В.А., Степанков В.С. Українська національна революція XVII ст. (1648—1676 рр.). К., 1999. В.В. Станіславський.
в’їзду, заглиблені та наземні житлові будівлі на майданчику городища з багатим інвентарем: залізні побутові вироби і зброя, глиняний посуд та ін. 2-ге городище розміщене за 3 км на сх. від 1-го на мисі між р. Вишня (прит. Сану, бас. Вісли) та потічком. Зруйноване кар’єрними розробками та забудоване. Речовий матеріал з цього городища показує, що воно існувало після загибелі 1-го в урочищі Замчисько і що саме з ним пов’язана літописна згадка. У пд. ч. міста виявлено підкурганне кочівницьке поховання 10—11 ст. із великою кількістю срібних, бронз. та бурштинових прикрас. Літ.: Ратич О.О. Результат досліджень давньоруського городища Замчисько в м. Судова Вишня Львівської області в 1957—59 рр. «Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині», 1962, вип. 4; Багрий Р.С. Вишня. В кн.: Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (раннеславянский и древнерусский периоды). К., 1990. В.М. Петегирич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВИШНІВЧАНСЬКА КАТАСТРОФА ТРАНСІЛЬВАНСЬКОЇ АРМІЇ 1657» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
