ВИШИНСЬКИЙ Андрій Януарович (10.12(28.11).1883—22.11.1954) — рад. держ. діяч, юрист і дипломат. Акад. АН СРСР (1939). Н. в м. Одеса. Закінчив юрид. ф-т Київ. унту (1913). Займався літ. і пед. діяльністю. Від 1917 до 1925 працював у системі Наркомосу РСФРР і одночасно був проф. Моск. ун-ту. 1925—28 — ректор Моск. ун-ту. 1928—31 — чл. колегії Наркомосу РСФРР; 1931—39 — прокурор РСФРР/РРФСР, ген. прокурор СРСР (1935—39). 1939— 44 — заст. голови РНК СРСР, 1940—49 — заст. міністра закордонних справ СРСР. Від 1949 до 1953 — міністр закордонних справ СРСР, з берез. 1953 — заст. міністра закордонних справ. 1953— 54 — постійний представник СРСР в ООН. Депутат ВР СРСР чотирьох скликань. 1937—41 — перший дир. Iн-ту права АН СРСР. У працях висував положення, якими уможливлював грубі порушення законності й масові репресії, зокрема, розробив теорію про те, що визнання підозрюваним своєї провини є вирішальним доказом при розгляді справ про держ. злочини. В 1930-х рр. це виправдовувало брутальне свавілля в суд. практиці: слідчі тортурами вибивали з «підозрюваних» визнання провини за відсутності будь-яких ін. документів, матеріалів, що доводили б «злочинні» дії останніх. П. у м. Нью-Йорк (США), похований у Москві.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Вишинський Андрій Януарович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
