ВИШГОРОД, археологічна пам’ятка — давньоруське місто на тер. сучасного м. Вишгород. Пам’ятка розташов. на березі Київ. водосховища на Дніпрі. Місто вперше згадується в «Повісті временних літ» під 946 як резиденція вел. кн. Ольги — «Ольжин град», і бл. серед. 10 ст. у тв. Константина VII Багрянородного «Про управління імперією». За археол. джерелами, городище — укріплений дитинець міста, виникло не раніше 10 ст. Давній В. служив «приступною» до Києва, де сиділи сини великих князів або ін. претенденти на київ. престол. В. певний час виконував роль заміськ. резиденції вел. київ. князів, тут у лют. 1054 помер Ярослав Мудрий. Значний екон. розвиток міста підтверджують знахідки в т. зв. кварталі металургів і майстерень склоробного, ювелірного, ковальського та гончарного вир-в. З містом пов’язане пошанування перших рус. святих Бориса і Гліба — синів київ. кн. Володимира Святославича. Вони були поховані 1015 (Борис) і 1020 (Гліб) в дерев’яній церкві св. Василія, канонізовані правосл. церквою бл. 1072 і перенесені 1115 в мурований храм.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Вишгород, археологічна пам’ятка» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
