ВИЖНИЦЯ — місто Чернів. обл., райцентр. Розташов. у підніжжі Карпат, на правому березі р. Черемош (бас. Дунаю). Залізнична ст. Вперше згадується в молдов. літописі Й.Некулче як поселення, що існувало наприкінці 15 ст. В. здавна розвивалася як торгове поселення, зв’язане з гірськими і низинними р-нами Буковини. До 1774 було у складі Молдавського князівства, 1774—1918 — під владою Австрії (з 1867 — Австро-Угорщина). 1817—30 у В. діяв загін опришків. Нас. брало участь у сел. русі 1848—49 під кер-вом Л.Кобилиці. З 1855 — повітове м-ко. 1918 В. окупувала Румунія. 28 черв. 1940 в складі Буковини Північної возз’єднана з УРСР (див. Возз’єднання українських земель в єдиній державі). Райцентр від 1940. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 від 5 лип. 1941 до 8 квіт. 1944 перебувало під румун. окупацією. З В. пов’язані імена діячів укр. к-ри: 1869—72 тут працював письменник Ю.Федькович, жив укр. худож. і письменник К.Устиянович (1839—1903), бували укр. письменники I.Франко, Леся Українка, М.Коцюбинський, О.Кобилянська, В.Стефаник. Уродженці Вижниччини — співак та композитор Н.Яремчук, польс. худож. Ю.Коссак. Пам’ятки: будинок письменника Ю.Федьковича (1834—88), пам’ятники на братській могилі воїнам Червоної армії (1941—45)
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВИЖНИЦЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
