ВИВЕРИЦЯ (ін. назва — векша) — найдрібніша грошово-лічильна одиниця Київської Русі. Назва її сягає тих часів, коли шкурки хутрових звірів, у т.ч. білки (вивериці), використовувались як товаро-гроші. Вперше В. як дрібні гроші згадується у давньорус. літописах в оповіданнях про події серед. 9 ст. (859). У грошовій системі 10 — 1-ї пол. 11 ст. В. дорівнювала 1/100 — 1/150 гривні кун, 1/5 — 1/8 ногати, 1/4 — 1/6 куни, 1/2 — 1/3 резани. Бл. 150 В. складали монетну гривню срібла. В. містила 0,34 г срібла. В реальному грошовому обігові вона дорівнювала половині тогочасного зх.європ. денарія або 0,33—0,50 куфічного дирхема. У 12—13 ст. термін В. вживався для позначення незначної грошової суми. Літ.: Спасский И.Г. Русская монетная система. Л., 1970. Р.М. Шуст.
франц. мовою без підпису та дати знайшов 1922 в архіві замку Дентевіль (Франція) І.Борщак і датував його написання літом 1712 чи поч. 1713. Сумніви в автентичності «В.п.У.» в цілому висловлював О.Субтельний (невідомо, чи існував оригінал «В.п.У.», нині його в Дентевілі немає); у достовірності деяких його тверджень — Б.Крупницький та М.Андрусяк. Осн. темами трактату є обґрунтування суверенності Укр. козац. д-ви, створеної під час національної революції 1648—1676, на підставі договорів, укладених нею з ін. д-вами і тогочасного міжнар. права, а також доведення необхідності відновлення її суверенності, що була порушена Рос. д-вою. За ознакою суверенності автор трактату розрізняє д-ви суверенні, протекторати та поневолені, за формою правління — монархії (див. Монархізм) та республіки. Справедливим урядуванням вважає демократію, засуджує деспотію. Гетьманщину називає Україною і кваліфікує її як князівство — станову монархію з виборною пожиттєвою владою князя (гетьмана). Право поділяє на природне та людське. Суб’єктами права вважає не лише окремих осіб, а й народи. Одним із природних прав народу проголошує свободу від деспотичного правління. Апелює до міжнар. права, обґрунтовує правомірність міжнар. інтервенції для скинення правителя-деспота. Оперує геополіт. ідеями християн. політ. єдності та міжнар. рівноваги як факторами запоруки стабільності тощо. Загрозою для європ. безпеки вважає розширення Рос. д-ви. Висуває ідею багатосторонніх зовн. гарантій державності Гетьманщини. Подає інтерпретацію українсько-шведського договору 1708. Його аналіз низки міжнар. договорів містить елементи фальсифікації. Літ.: Борщак І. Гетьман Пилип Орлик і Франція. «ЗНТШ», т. 134—135. Львів, 1924; Його ж. Вивід прав України. «Стара Україна», 1925, № 1—9; Оглоблин О. Вивід прав України. «Вісник», 1954, ч. 5; Ульяновський В. Пилип Орлик. В кн.: Володарі гетьманської булави. К., 1994; Кресін О. Мазепинці. К., 1994; Мельник Л. Українсько-турецькі взаємовідносини і політичні проекти П. Орлика. «УІЖ», 1997, № 6; Кресін О. Політико-правова спадщина української політичної еміграції першої половини XVIII століття. К., 2002. О.В. Кресін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВИВЕРИЦЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
