ВЕРХОВНА РАДА СРСР — найвищий законодавчий, представницький орган держ. влади в СРСР. Уперше сформована на основі Конституції СРСР 1936. Перша сесія відбулася 17 січ. 1937. Складалася з двох рівноправних палат — Ради Союзу та Ради Національностей з однаковим представництвом депутатів. Конституція СРСР 1977 утвердила ВР СРСР як найвищий орган держ. влади в країні, правомочний вирішувати всі питання, віднесені до відання Союзу. Було передбачено питання виняткового відання ВР: прийняття Конституції СРСР, внесення до неї змін; прийняття до складу Союзу нових республік, затвердження нових ав-
тономних республік та областей; затвердження держ. планів екон. і соціального розвитку СРСР та держ. бюджету Союзу і звітів про їх виконання; утворення підзвітних ВР держ. органів. ВР обирала Президію — постійно діючий, підзвітний їй орган, який здійснював функції найвищого органу держ. влади в період між сесіями. Утворюваний ВР уряд — РМ СРСР — був відповідальний перед нею і їй підзвітний, а в період між сесіями — Президії. ВР обирала Верховний Суд СРСР і призначала Ген. прокурора, мала повноваження контролювати діяльність усіх підзвітних їй держ. органів. Палати формувалися так: Рада Союзу обиралася по виборчих округах, а Рада Національностей — за нормою представництва: 32 депутати від союзної, 11 — від автономної республіки, 5 — від автономної області та 1 — від автономного округу. У кожній палаті було по 750 депутатів. Осн. формою роботи були сесії, які скликалися двічі на рік. Від 1938 до 1991 Президію ВР СРСР почергово очолювали М.Калінін (1938—46), М.Шверник (1946— 53), К.Ворошилов (1953—60), Л.Брежнєв (1960—64), А.Мікоян (1964— 65), М.Підгорний (1965—77), Л.Брежнєв (1977—82), Ю.Андропов (1983— 84), К.Черненко (1984—85), А.Громико (1985—88), М.Горбачов (1988— 90), А.Лук’янов (1990—91). Перебудовні процеси 2-ї пол. 1980-х рр. внесли певні зміни в її структуру і правовий статус. За реформованою у груд. 1988 Конституцією СРСР було утворено З’їзд нар. депутатів як найвищий орган держ. влади. Компетенція ВР звузилася: вона стала постійно діючим законодавчим, розпорядчим і контрольним органом держ. влади СРСР. Депутатів ВР обирали таємним голосуванням з числа союзних парламентарів З’їздом нар. депутатів, якому ВР була підзвітною. Закони і постанови, нею прийняті, не могли суперечити актам, що приймалися З’їздом. Президія організовувала роботу З’їзду нар. депутатів і ВР, а також здійснювала ін. повноваження, закріплені у ст. 119 Конституції. З розпадом СРСР (1991) ВР СРСР припинила своє існування. Літ.: Федоров К. Союзные органы власти. (1922—1962). М., 1963; Конституція Союзу Радянських Соціалістичних Республік. К., 1986. С.С. Падалка.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВЕРХОВНА РАДА СРСР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
