ВЕЛЬЯМІНОВ-ЗЕРНОВ Володимир Володимирович (31.10.1830 — 17.01.1904) — сходознавець, історик та філолог. Акад. Петерб. АН (1861). Н. в м. Санкт-Петербург, там же закінчив Олександрівський ліцей (1850), після чого служив у Азіатському департ. МЗС. Не раз перебував у відрядженнях в Оренбурзькій та ін. губ. Російської імперії і за кордоном з метою ознайомлення з тюркськими мовами, історією та побутом киргиз-кайсаків (казахів) та ін. сх. народів. Від 1857 — чл., з 1861 — секретар Iмператорського археол. т-ва. Чл. ради Рос. геогр. т-ва (1864). Учасник Моск. археол. з’їзду (1869), міжнар. археол. конгресів у Антверпені (1866 і 1867, Бельгія). 30 лип. 1888 призначений попечителем Київ. учбового округу (до 1903). Од 1889 — голова Київської археографічної комісії. Осн. проблематика наук. праць В.-З. — взаємовідносини Росії з країнами Серед. Азії, історія киргиз-кайсаків, Кокандського, Касимівського ханств і Кримського ханства, сх. нумізматика. Здобув визнання як спеціаліст у галузі тюркських мов, до нього майже не досліджених, перекладач літ. й істор. тв. Автор джагатайсько-турец. словника — надзвичайно цінного джерела для вивчення історії узб. мови часів узб. поета та вченого А.Навої (1441—1501). П. у м. Київ.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВЕЛЬЯМІНОВ-ЗЕРНОВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
