Названа за місцем розташування могильника у Мальборку-Вельбарку (нім. Willenberg) біля гирла р. Вісла. Iснувала протягом ранньорим. (любовідзька фаза), пізньорим. та поч. гунської доби (цецельська фаза). Сформувалася у Польс. Помор’ї на основі к-ри прибульців із Скандинавії, місц. оксивської та елементів ястрофської к-р. На тер. Польщі була відома як гото-гепідська або східнопоморсько-мазовецька, її вважали за пізній етап оксивської к-ри; подібні пам’ятки в Україні та Білорусі називають «тип Брест—Трішин—Дитиничі». В поширенні пам’яток В.к. прослідковуються певні тенденції: кількість пам’яток, що датуються часом після 2-ї пол. 2 ст., у Прибалтиці зменшується. Одночасно вони поширюються на пд. сх. в область пшеворської культури і набувають деяких її рис. У 2-й пол. 3 ст. на Волині з’являються нові переселе-
нці й пам’ятки В.к. — Дитиничі, Дерев’яне, Ромош, Загаї II, які існували до кінця рим. доби. У 2-й третині 3 ст. на основі В.к. і деяких місц. к-р в лісостепу Правобережної України та Молдові формується черняхівська культура. Для пам’яток В.к. властиві наземні та заглиблені житла, біритуальний поховальний обряд (ямні та урнові кремації, інгумації з пн. орієнтуванням померлих); у Польщі трапляються кургани з використанням каміння. У могилах зазвичай відсутня зброя і взагалі — вироби з заліза. У поховальному обряді ранніх могильників Волині присутні риси пшеворської к-ри. Ліпний посуд В.к. складають горщики, зокрема з увігнутим до середини краєм, лисковані миски, вази, глечики, келихи. В пізньорим. період з’являється невелика кількість гончарної кераміки. Деталі одягу, прикраси, побутові речі належать до центр.європ. типів. У похованнях цецельської фази залишки вбрання звичайно обмежуються фібулами та пряжками, в раніших — частіше трапляються браслети, шпильки, шийні гривни. Носіями В.к. вважають племена готів та гепідів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВЕЛЬБАРСЬКА КУЛЬТУРА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
