«ВЕЛИКЕ ЗЕРЦАЛО» — зб. повчальних оповідань, притч, анекдотів, запозичених із зх.-європ. житійної літ., апокрифів і фольк-
460 ВЕЛИКЕ
лору. 1481 в Нідерландах здійснено перше латиномовне вид. «В. З.», укладене невідомим автором для потреб церк. проповідників. Iснують деякі ін. пам’ятки такого типу, напр., «Римські історії». До зб. входило бл. сотні окремих матеріалів. Зб. активно використовувався і перероблявся єзуїтами. На поч. 17 ст. його переклав польс. єзуїт Симон Висоцький (є дані, що він нібито був греко-католиком). Третє, краківське вид. «В. З.» (1633) містило 1917 оповідань й здобуло особливу популярність в Україні та Білорусі, відоме також у рукописних копіях та пер. укр. мовою. 1677 за указом рос. царя Федора Олексійовича «В. З.» перекладено церковнослов’ян. мовою, ймовірно, укр. перекладачами. У ньому викривалися та висміювалися людські вади й гріхи (пияцтво, жадібність, пиха, лицемірство та ін.). Матеріали «В. З.» активно використовували укр. письменники й проповідники, напр., I.Галятовський, А.Радивиловський; вони жили в усній нар. творчості, а в Росії — і в лубочній літ. 17 — 1-й пол. 19 ст. У Зх. Європі «В. З.» мало вплив на літ. не тільки 15—18 ст., а й пізнішого часу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««ВЕЛИКЕ ЗЕРЦАЛО»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
