ВЕЛИКА АКАРЖА, археологічна пам’ятка — табір-поселення середнього періоду палеоліту пізнього. Розташов. біля смт Великодолинське Овідіопольського р-ну Одес. обл., на правому березі р. Акаржа. Відкрита 1955 археологом В.Красковським, досліджувалась у 1950—60-ті рр. П.Борисковським, у 1980—90-ті — I.Сапожниковим. Розкопано пл. бл. 300 м2. Осн. горизонт культ. рештків товщиною 0,35—0,50 м залягав на глибині 0,55—1,05 м, мав сліди інтенсивної обробки кременю (знаряддя, відходи вир-ва) та кількох вогнищ, містив також мор. та наземні молюски, фрагменти кісток бізонів. Знахідки концентрувалися у вигляді кількох плям. Одну з них, пл. бл. 16 м2 із залишками вогнища в центрі, вважають локальним госп.-побутовим комплексом. Пам’ятку інтерпретують як базовий сезонний табір мисливців на бізонів. Технології обробки кременю притаманні епіграветській з деякими орін’якськими рисами культ.-технологічній традиції. Літ.: Сапожников И.В. Локальный хозяйственно-бытовой комплекс из позднепалеолитической стоянки Большая Акаржа. «Археологические вести», 1994, № 3. О.О. Кротова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВЕЛИКА АКАРЖА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
