ВАСИЛЬЧЕНКО Гнат Михайлович (30.01.1872 — р. с. невід.) — рос. і укр. військ. діяч. Н. в м. Iзюм. Закінчив Моск. піх. юнкерське уч-ще (1895), Iмператорську військ. акад. (1906) у СанктПетербурзі. У роки Першої світової війни — генерал-майор, нач. штабу 5-ї Туркестанської стрілец. д-зії, командир 5-го українізованого Кавказ. корпусу (Кавказ. фронт). У черв. 1917 — делегат Другого Всеукраїнського військового з’їзду 1917, відповідно до рішень якого брав активну участь в українізації військ. частин рос. армії. В укр. армії з берез. 1918, командир 8-го Катериносл. корпусу. Підтримав гетьман. переворот П.Скоропадського, під час протигетьманського повстання 1918 відмовився перейти на бік Директорії. Сформував загін (бл. 1 тис. осіб), який 27 листоп. 1918 вирушив у похід до Криму. За 34 дні загін пройшов з боями 600 км і 2 січ. 1919 приєднався до Збройних сил Півдня Росії. Наказом ген.-лейтенанта П.Врангеля (№ 3303 від 6 черв. 1920) для учасників походу встановлена відзнака — Хрест Катериносл. походу. 1919—20 — командир зведеної бригади 34-ї піх. д-зії корпусу ген. Я.Слащова. Від листоп. 1920 — на еміграції.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Васильченко Гнат Михайлович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
