ВАСИЛЕНКО Микола Прокопович (15(02).02.1866—03.10.1935) — укр. громад. та політ. діяч, історик д-ви і права. Брат К.Василенка. Чоловік Н.Полонської-Василенко. Проф., дійсний чл. НТШ (1911), Історичного товариства Нестора-літописця (від 1919 — його голова), акад. УАН (1920). Н. в с. Есмань (нині смт Червоне Глухівського р-ну Сум. обл.). Закінчив історико-філол. ф-т Юр’євського (Тартуського) ун-ту (1890). Того ж року переїхав до Києва, де працював педагогом і журналістом. Як
442 ВАСИЛИНА
чл. Київ. громади (згодом Товариство українських поступовців), брав активну участь в укр. нац. русі. Плідно співпрацював з ж. «Киевская старина». 1905 редагував газ. нац.-демократ. напряму «Киевские отклики», на сторінках якої відстоював ідею укр. державності, за що був засуджений до однорічного ув’язнення. Після звільнення склав екстерном екзамени за курс юрид. ф-ту в Новорос. ун-ті (Одеса). Від 1908 — чл. Українського наукового товариства в Києві, ред. його «Записок». 1909 обраний приват-доц. Київ. ун-ту, але позбавлений права викладати (зазнав переслідування за політ. мотивами — його звинувачували в укр. сепаратизмі). 1917 — куратор Київ. шкільної округи, від січ. 1918 — чл. колегії Ген. суду. Належав до Конституційнодемократичної партії (кадетів). У трав. 1918 затверджений гетьманом П.Скоропадським міністром освіти і тимчасово в. о. міністра закордонних справ, а від лип. 1918 — президент Держ. сенату Української Держави. Перебуваючи на посту міністра освіти, проводив політику українізації освіт. закладів, став одним з ініціаторів створення Українського державного університету в Києві (1918—20) та Українського державного Кам’янець-Подільського університету. 1921 обраний президентом ВУАН, проте не затверджений рад. урядом на цій посаді. 1920—29 — голова соціально-екон. від. ВУАН. У 1920-х рр. очолював Комісію з вивчення укр. права, редагував її вид. 1924 засуджений (див. «Київського обласного центру дії» справа 1921—1924) до 10 років ув’язнення, згодом амністований. Від 1929 позбавлений права займати керівні посади у ВУАН. Ще в дореволюц. час під впливом вченого О.Лазаревського поєднував дослідницьку роботу з публікацією істор. джерел. Опубл. понад 30 наук. праць. За його редакцією видано: «Записки соціально-економічного відділу» (1926), «Праці Комісії для виучування історії західно-руського та українського права» (1926), «Територія України в XVII ст.» (1927), «Правове положення Чернігівщини за польської доби» (1928), «Матеріали до історії українського права» (1929). П. у м. Київ.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Василенко Микола Прокопович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
