ВАРИНСЬКИЙ (Waryсski) Людвик (Людвиг-Тадей) Северинович (1856—24(12) або 25(13).02.1889) — революціонер, публіцист. Н. в с. Мартинівка Канівського пов. Київ. губ. (нині село Канівського р-ну Черкас. обл.) в родині шляхтича, згодом — учасника польського повстання 1863—1864 С.Варинського. Закінчив Білоцерківську г-зію (1874), вступив до петерб. Технологічного ін-ту. Став ватажком студентських заворушень восени 1875, за що був заарештований та засланий до с. Кривець Таращанського пов. Київ. губ. (нині село Ставищенського р-ну Київ. обл.). Очолив рос.укр.-польс. соціаліст. гурток самоосвіти в Києві. 1876 з дозволу О. ДондуковаКорсакова відбув до Варшави, залишаючись під поліцейським наглядом. Працював робітником на ф-ці. Від 1877 навч. в Новоолександрійському ін-ті с. госп-ва й лісівництва (посад Ново-Олександрія Люблінської губ., нині м. Пулави, Польща), організував там таємну молодіжну орг-цію. Наступного року, виключений з ін-ту, відкрив у Варшаві слюсарну майстерню, під прикриттям якої розгорнув антиурядову пропаганду. Створив фонд для робітн. страйків — «касу опору». Перейшов на нелегальне становище. Восени 1878 емігрував, зупинився у Львові. Дотримувався думки про потребу федеративних спілок соціалістів, у т. ч. поляків і українців. 8 лют. (27 січ.) 1879 взятий під варту в Кракові. Звинувачений у створенні конспірації задля порушення громад. спокою та підбурення до злочину, на суді (лют.—квіт. 1880) сміливо захищав свої погляди. Всі 35 звинувачуваних по справі були виправдані. Одначе за підробку реєстраційного документа В. зазнав вислання з Австро-Угорщини. Прибув до Швейцарії, співпрацював у польс. час. «Rуwnoœж» і «Przedœwit», організував гуртожиток-комуну неподалік Женеви, де, зокрема, знайомив товаришів із групи «Рівність», а також запрошених — В.Засулич, Л.Дейча та Я.Стефановича з теорією марксизму. Водночас полемізував з К.Марксом і Ф.Енгельсом щодо нац. питання. Iніціював уго-
ду «Рівності» з «Чорним переділом», виступав у час. «Чорний переділ». Контактував із М.ДрагоВАРПАХОВСЬКИЙ мановим. Повернувся до Варшави в груд. 1881, став одним із засн. партії «Пролетаріат» («Великий пролетаріат»), прилучивши до неї польс. групи соціалістів із СанктПетербурга, Москви, Одеси та ін. міст. Обладнав таємну друкарню, видавав підпільну газ. «Proletariat», налагодив зв’язки з «Народною волею». У верес. 1883 заарештований поліцією. Понад два роки утримувався у Варшавській цитаделі, тяжко занедужав. На «процесі 29-ти» (листоп.—груд. 1885) засуджений до 16-літньої каторги. Тяжко хворим 13(01) бе- А. Варивода. рез. 1886 замкнений до одиночної камери Шліссельбурзької фортеці. П. в ув’язненні. Літ.: Валк С. Из архива В.Я. Богучарского: К биографии Людвига Варынского. «Каторга и ссылка», 1927, № 3; Wudzki L. O Ludwiku Waryсskim. Warszawa, 1956; Targalski J. Ludwik Waryсski. Proba їycia. Warszawa, 1976. П.Г. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Варинський Людвик» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
