ВАЛОВИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ (ВНП) в історичних дослідженнях. Макроекон. показник ВНП, який являє собою сукупність усіх вироблених у країні товарів і наданих послуг за рік, широко використовується істориками для зіставлення рівнів розвитку нац. економік. Історики доводять, що в доіндустріальних економіках держ. податки (бюджет) становили, як правило, 5— 10 % ВНП. Це дає змогу на підставі даних про доходи казни визначити ВНП. Наприклад, у Російській імперії 1779 доходи казни складали 25—30 млн рублів, отже, ВНП був тоді на рівні між 125 і 300 млн руб. Польс. дослідник А.Вичанський на прикладі Речі Посполитої 16 ст. вивів наступну формулу підрахунку ВНП (за умов нехтування торг. балансом): ВНП = С1 + С2 + П, де С1 — споживання продуктів харчування с.-г. нас.; С2 — споживання нес.-г. нас.; П — податки; для спрощеного підрахунку П можна загалом прирівняти до С2. Від серед. 15 ст. заг.-європ. тенденцією є збільшення ВНП. Від 19 ст. підрахунки ВНП у багатьох д-вах набули сталого характеру. В СРСР до 1987 обраховувався аналог ВНП — валовий сусп. продукт, який, однак, вважався непорівнянним із ВНП. Зростання/зменшення ВНП наразі лишається одним з осн. показників, що характеризують екон. результати роботи уряду держави. Літ.: Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV— XVIII ст., т. 3. К., 1998; Wyczaсski A. Polska w Europie XVI stulecia. Poznaс, 1999. Д.С. Вирський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВАЛОВИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
