ВАҐЕНБУРГ (від нім. Wagen — віз і Burg — сховище, захист, місто) — укріплення з обозних возів, поставлених поряд і скріплених мотузками й ланцюгами. Форма В. залежала від умов місцевості. Найчастіше вози ставили колом, півколом або чотирикутником. У серед. В. розміщувалися люди й коні. Якщо стоянка робилася надовго, В. оточували ровом та ін. фортифікаціями. Від серед. 14 ст. для оборони В. почали використовувати артилерію. Гармати ставили, залежно від їх розмірів і типів, на возах, між ними й позаду них. Проте з розвитком вогнепальної зброї В. поступово втратив своє значення. У давнину В. часто використовували галли, слов’яни давні, германці, гуни, авари, половці та ін. народи. Найбільшого поширення В. набув у середні віки, особливо в країнах Сх. Європи, коли війська супроводжувалися в походах численними обозами з військ. спорядженням і харчами. В Україні В. був відомий під назвою табір (див. Табір козацький). Літ.: Крип’якевич І. Iсторія українського війська. Львів, 1992; Разин Е.А. История военного искусства, т. 2—3. СПб. — М., 1999. Б.В. Черкас.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВАҐЕНБУРГ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
