БУЧА — с-ще міськ. типу Київ. обл., підпорядковане Ірпінській міськраді. Розташов. між невеликими річками Буча та Рокач (притоки Ірпеня, бас. Дніпра). Залізнична ст. На місці с-ща існувало с. Яблунька, згадки в літописах про нього належать до 1630. 1900 біля села збудовано станцію з назвою Буча, де жили залізничники та будівельники, а згодом місцевість перетворилася на зону відпочинку. Тут відпочивали письменники М.Булгаков та Л.Первомайський, артисти М.Заньковецька, О.Володін, Ю.Юр’єв, З.Гайдай, худож. М.Мурашко та багато ін. У жовт. 1943 у Б. містився командний пункт Першого Українського фронту на чолі з ген. армії М.Ватутіним. Літ.: Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. К., 1864; ІМіС УРСР. Київська область. К., 1971. Л.В. Шевченко.
лин. землі. У 15 ст. зберігалося в монастирі в с. Городище (Галичина), про що свідчить дарчий запис Андрушки Мушатича, пізніше — у василіанському Хрестовоздвиженському монастирі в Бучачі. Нині зберігається в Нац. музеї м. Львів. Це рукописна кн. на 160 арк., без початку та без багатьох аркушів в середині, прикрашена плетінчастими та рослинно-геометричними з деякими рисами тератології ініціалами, заповненими у кіноварних контурах золотисто-жовтими, зеленими та синіми фарбами. Особливості мови рукопису дають змогу зарахувати його до пд.-рус. книжної традиції. Літ.: Свенціцький І. Бучацьке Євангеліє. Палеографічний опис. «ЗНТШ», 1911, т. 105; Його ж. Опис рукописів. Кириличні пергаміни XII—XV вв. Збірки Національного музею у Львові. Львів, 1933; Запаско Я.П. Орнаментальне оформлення української рукописної книги. К., 1960; Свободный каталог славяно-русских рукописных книг, хранящихся в СССР, XI—XIII вв. М., 1984; Запаско Я.П. Пам’ятки книжкового мистецтва: Українська рукописна книга. Львів, 1995. О.М. Дзюба.
му рівні вжила термін «Українська держава». Тер. Зх. Поділля переходила до Туреччини у складі Кам’янецького ейялету (1672—99). Під владою Дорошенка перебували Правобереж. Київщина та Сх. Поділля (Брацлавщина). Решта укр. земель залишалася за Польщею. Представники України під час польс.-турец. комісії вимагали включити до Б.м.д. пункт щодо встановлення зх. кордону Війська Запорозького, який мав проходити по річках Горинь (прит. Прип’яті, бас. Дніпра) і Лабунь. За Б.м.д., усі попередні договори між двома країнами залишалися в силі. Польща мала сплатити 80 тис. талерів контрибуції, а також щорічно давати турец. султану 22 тис. злотих данини. Внаслідок поразки Речі Посполитої у війні з Осман. імперією і укладення Б.м.д. ставало неможливим возз’єднання Правобережної України і Західної України, що перекреслювало політ. плани П.Дорошенка домогтися створення незалежної соборної д-ви. У квіт. 1673 польс. сейм відмовився ратифікувати Б.м.д. Літ.: Дорошенко Д. Петро Дорошенко. Огляд життя і діяльності. НьюЙорк, 1985; Topolski J. Polska w czasach nowoїytnych (1501—1795). Poznaс, 1994; Смолій В., Степанков В. Українська національна революція XVII ст. (1648—1676 рр.). К., 1999. Т.В. Чухліб.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БУЧА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
