БУРУНДАЙ, Бурондай (р. н. і р. с. невід.) — монгол. полководець серед. та 3-ї чверті 13 ст. Київський літопис під 1240 називає його, поряд з Субедеєм, одним з найбільш досвідчених «воєвод» хана Батия. Брав активну участь у поході монголо-татар. орд на Сх. та Центр. Європу. В берез. 1237 Б. очолив монголо-татар. полки, що захопили Суздаль (нині місто Владимирської обл., РФ). Наприкінці 50-х рр. 13 ст. золотоординський хан Берке доручив Б. управляти придніпровським улусом, провести серію військ. експедицій, спрямованих на остаточне підкорення Русі монголо-татарами. На вимогу Б. князі Данило Галицький та Василько Романович були змушені зруйнувати фортеці у Пд.-Зх. Русі. Б. здійснив походи проти Польщі та Литви (1258— 60). Літ.: Каргалов В.В. Внешнеполитические факторы развития феодальной Руси: Феодальная Русь и кочевники. М., 1967; Пашуто В.Т. Внешняя политика Древней Руси. М., 1968; Татаромонголы в Азии и Европе. М., 1977. О.Б. Головко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БУРУНДАЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
