БУЛГАКОВ Сергій Миколайович (28(16).06.1871 — 13.07.1944) — учений, педагог, журналіст, священик (від 1918). Н. в м. Лівни (нині Орловської обл., РФ) у сім’ї провінційного цвинтарного священика. Освіту здобував у Лівенському духовному уч-щі (1881— 84), Орловській духовній семінарії (1885—88), Єлецькій г-зії (1889—90) і на юрид. ф-ті Моск. ун-ту (1890—94), по закінченні якого залишився пошукачем на каф-рі політекономії та статистики, викладав у Моск. тех. учщі. В дусі «легального марксизму» виступав у журналах «Русская мысль», «Вопросы философии и психологии», «Новое слово», «На-
учное обозрение», «Начало», надрукував монографію «О рынках при капиталистическом производстве» (1897). Протягом 1898— 1900 стажувався в Берліні, Цюріху, Женеві, Венеції, Парижі та Лондоні, познайомився із зарубіжними соціал-демократами, зокрема Карлом Каутським, а також В.Засулич, Г.Плехановим і його дружиною Р. Плехановою, налагодив листування з Г.Плехановим (1930 прокоментував його на прохання Плеханової). 1901, після захисту магістерської дис. «Капитализм и земледелие» (1900, т. 1—2), переїхав до Києва, де обійняв посади приватдоцента Київ. ун-ту, проф. Політех. ін-ту. 4 груд. (21 листоп.) того ж року виступив з публічною лекцією «Иван Карамазов в романе Достоевского “Братья Карамазовы” как философский тип». Познайомився із Є. Трубецьким, Л.Шестовим і М.Бердяєвим. За поглядами еволюціонував від істор. матеріалізму до метафізики «всеєдності» (зі «світовою душею» та «софійністю історії», близькими вченню В.Соловйова про Божу Премудрість і Красу), звернув увагу на перспективи «мішаної економіки» та «державного добробуту». Публікувався у зб. «Проблемы идеализма» (М., 1902), уклав із власних праць кн. «От марксизма к идеализму» (СПб., 1903), виконував ред. функції в петерб. часописах «Новый путь» (1904) і «Вопросы жизни» (1905), київ. газ. «Народ» (1906). Входив до Київ. літ.-артистичного т-ва, нелегальної орг-ції «Союз визволення» та підпільного Християн. братства боротьби, намагався створити партію «Союз християнської політики». Від 1906 — проф. політекономії Моск. комерційного ін-ту, приват-доцент Моск. ун-ту. Депутат 2-ї Держ. думи від Орловської губ. як незалежний «християнський соціаліст», голова комісії з церк. законодавства. Повернувся в лоно православ’я. Виступав у рос. періодиці. Вмістив у зб. «Вехи» (1909) статтю протиреволюц. спрямованості «Героизм и подвижничество». Протестуючи проти адм. утисків, 1911 демонстративно пішов з ун-ту. Брав участь у створенні вид-ва «Путь», діяльності реліг.-філос. т-ва. Дружив з о.Павлом Флоренським. Відзначав плідність ідей М.Драгоманова з нац. питання. 1912 захистив докторську дис. «Философия хозяйства». Після
Лютневої революції 1917 обраний проф. Моск. ун-ту. Займався організацією Всерос. церк. помісного собору (1917—18). Улітку 1918 відвідав Крим, який вважав другою батьківщиною (раніше подовгу мешкав у кореїзькому маєтку Токмакових — батьків своєї дружини Олени), на кілька місяців зупинився в Києві, обнародував свої полемічні діалоги «На пиру богов». 1919—20 обіймав посаду проф. політекономії та богослов’я Таврійського ун-ту (Сімферополь), потім призначений протоієреєм Ялтинського собору. Взимку 1922/23, висланий рад. урядом до Стамбула. 1923 — проф. Рос. ін-ту в Празі, 1925 — проф. та декан правосл. Богословського ін-ту в Парижі, був наставником Російського студентського християн. руху, співробітничав з паризьким ж. «Путь», був активістом екуменічного руху (див. Екуменізм релігійний). П. у м. Париж. Тв.: Душевная драма Герцена. К., 1905; Два града. М., 1911; История социальных учений в XIX веке. М., 1913; О богочеловечестве, ч. 1—3. Париж—Таллинн, 1933—45; Автобиографические заметки. Париж, 1946; Христианский социализм. Новосибирск, 1991. Літ.: Антонов Н.Р. С.Н. Булгаков и его религиозно-общественное мировоззрение. СПб., 1912; Зандер Л.А. Памяти о. С.Булгакова. Париж, 1945; Його ж. Бог и мир: Миросозерцание о. Сергия Булгакова, т. 1—2. Париж, 1948; Зеньковский В.В. История русской философии, т. 2. Париж, 1950; Роднянская И.Б. С.Н.Булгаков — публицист и общественный деятель. В кн.: Булгаков С.Н. Сочинения, т. 2. М., 1993. П.Г. Усенко.
(груд. 1943—44), 1-го Білорус. (трав. — листоп. 1944) фронтів. Від листоп. 1944 — заст. наркома оборони СРСР і чл. Держ. к-ту оборони, від берез. 1946 — заст. міністра ЗС СРСР, від берез. 1947 — міністр ЗС СРСР і заст. голови РМ СРСР, від 1949 — заст. голови РМ СРСР, від берез. 1953 — міністр оборони СРСР і заст. голови РМ СРСР, лют. 1955 — берез. 1958 — голова РМ СРСР. 1958—60 — голова Ставропольського раднаргоспу. Від 1960 на пенсії. Депутат ВР СРСР 1—3-го скликань. Чл. ЦК ВКП(б)— КПРС 1934—61, політбюро (президії) ЦК ВКП(б)—КПРС 1948—58. Нераз бував в Україні, особливо під час бойових навчань військ. округів, а також військ країн Варшавського договору 1955. Нагороджений орденом Леніна, орденами Червоного Прапора, Суворова 1-го ст., 2-ма орденами Кутузова 1-го ст., орденом Суворова 2-го ст., 2-ма орденами Червоної Зірки, медалями, а також іноз. орденами. П. у м. Москва. О.Н. Кубальський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Булгаков Сергій Миколайович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
