БУЛАВІНСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1707—1709 — великий збройний виступ козаків і селян (нерідко визначається як війна) у Росії та Україні проти соціального гноблення. Названо за ім’ям її кер. К.Булавіна. Однією з найважливіших причин Б.п. стало прагнення Петра I скасувати традиційне право запороз. козаків і донських козаків на самоврядування, заборонити їм приймати до себе селян-утікачів — гол. джерело поповнення їхнього складу. Безпосередньо початок масового протесту зумовив царський указ від 6 лип. 1707 про арешти у 8 донських станицях і повернення на попередні місця проживання бл. 3 тис. різного «звання» осіб. Виконання указу супроводжувалося нечуваною жорстокістю щодо чоловіків, жінок і навіть дітей. Очолив повстання Булавін, який тоді охороняв кордон поблизу р. Сіверський Донець (прит. Дону) та м. Бахмут (нині Артемівськ), де Донське військо мало у власності соляні варниці, а козаки займалися промислами. З ватагою переслідуваних, які зібралися в Бахмуті, ватажок спочатку пішов у степ, потім досяг берега р. Айдар (прит. Сіверського Дінця) й поблизу Шульгинського городка (с. Шульгинка, нині Старобільського р-ну Луган. обл.) в ніч з 19(08) на 20(09) жовт. 1707 несподівано напав на каральний полк під командуванням кн. Ю.Долгорукова, що налічував 1 тис. осіб. Князя, офіцерів і солдатів було вбито.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БУЛАВІНСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1707—1709» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
