БРОДІЙ Андрій Іванович (1895— 1946) — громад. та політ. діяч руМ.С. Бродин. софільського напряму Закарпатської України 20—30-х рр. 20 ст. Н. в с. Кив’яжд (нині с. Кам’янське Іршавського р-ну Закарп. обл.). 1914 закінчив Ужгородську вчительську семінарію, учителював у с. Великий Бичків. 1920 — один із засн. Підкарпатського землеробського союзу, згодом Автономноземлеробський союз, 1933—44 — його голова, 1929—38 — депутат парламенту Чехословаччини, ред. газ. «Русский вестник» (1923—33). 11 жовт. 1938 РМ ЧСР призначила Б. першим прем’єр-міністром автономного уряду Карпатської А.І. Бродій. України. Вів таємні переговори з угор. урядом про приєднання краю до Угорщини шляхом плебісциту. 25 жовт. 1938 парламентська комісія ЧСР викрила підступні дії Б. і позбавила його парламентської недоторканності, а 27 жовт. його заарештовано за звинуваченням у «державній зраді»; 11 лют. 1939 звільнено. Після окупації Закарпаття Угорщиною повернувся в Ужгород. У трав. 1939 — депутат нижньої палати угор. парламенту, видавав газети «Русская правда» (1939—40) та «Русское слово» (1940—44). 25 листоп. 1944 заарештований органами НКВС, у трав. 1946 за колабораціонізм засуджений до смертної кари, того ж року страчений. Реабілітований 17 квіт. 1992. Літ.: Стерчо П. Карпато-Українська держава. Торонто, 1965; Нариси історії Закарпаття, т. 2. Ужгород, 1995. С.В. Віднянський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Бродій Андрій Іванович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
