БРАТСТВА — реліг.-громад. організації при правосл. (згодом і греко-катол.) парафіях в Україні та Білорусі 16—19 ст. Ґрунт для них підготували традиційні парафіяльні орг-ції опікунів (ктиторів) святинь. Юридично оформлені правосл. церквою (див. Православ’я). Б. відомі з серед. 16 ст.: 1538 — братство кушнірів у Вільно (нині Вільнюс), 1542 — братство Благовіщенської парафії у передмісті Львова, 1544 — братство при парафії Миколи на львів. Підзамчі (околиця міста). Б. стали широко розповсюджуватися наприкінці 80-х рр. 16 ст., після того як Львівське братство домоглося ставропігії від антіохійського патріарха Йоакима IV (див. Антіохійський патріархат). Зрідка Б. були притаманні реформаційні тенденції (див. Реформація), зокрема, деякі з них виступали проти «ідолопоклонських» обрядів (переважно тих, що були дохристиян. нар. звичаями, які прийняла церква). Наприкінці 16 — поч. 17 ст. Б. організуються в більшості міст Галичини, Холмщини, Підляшшя. На поч. 17 ст. діяльними були Б. у містах Дрогобич, Перемишль (нині Пшемисль), Більськ (нині Бєльськ-Подляскі), Холм (нині Хелм), Замостя (нині Замосць; усі в Польщі), Бережани; виникають вони часом і по селах. Бл. 1615 засноване Київ. (Богоявленське) братство, бл. 1617 — Чеснохрестське Луцьке братство. З’являються Б. і в деяких містах Лівобережної України, але там їхні функції залишалися обрядовопобутовими. В одній правосл. парафії могло бути лише одне Б. або два — «старше» для одружених,
«молодше» — для неодружених. Більшість Б. не допускали до своБРАТСТВА їх рядів духовних осіб. Виняток — Київ. та Луцьке, де найвпливовішими членами були правосл. ченці та шляхтичі. На противагу міщанським Б., що прагнули обмежити впливи церк. ієрархії, духівництво також створювало Б., які тією чи ін. мірою були йому підпорядковані. Як тільки позиція правосл. церкви зміцнювалася, духівництво поспішало позбутися контролю з боку Б., і тоді їхнє місце у сусп. та культ. житті займали монастирі, єпископські каф-ри. Б. відкривали середні (у Львові, Києві, Луцьку) і початкові шк. (див. Братські школи), налагоджували взаємодопомогу серед своїх Й. Братіану. чл., для хворих та убогих влаштовували «шпиталі» (притулки), організовували друкарні. Друкарня Львів. Б. була однією з найбільших в Україні. Спроби налагодити книговидання робили й ін. Б. — Луцьке, Перемишльське. Статути багатьох Б. передбачали, що судити членів Б. має виборна старшина Б., категорично забороняли звертатися до світських судів. Б., принаймні найактивніші з-поміж них, створювали самоврядні органи, протиставляючи їх органам держ. влади тодішньої Польщі. Б. були організаторами руху на захист правосл. церкви, виступили проти Берестейської церковної унії 1596. Лише у 18 ст. поширилися і греко-катол. Б. Хоч їхні статути передбачали повне підпорядкування духівництву, деякі греко-катол. Б. довго відстоювали засаду виборності священиків парафіянами. В деяких р-нах України Б. збереглися до поч. 20 ст., а в Галичині навіть пізніше. Починаючи з 60-х рр. 19 ст. світська і церк. влада влаштовувала під назвою Б. політ.-реліг. оргції, які нічого спільного не мали з давніми укр. Б., хоч проголошували себе їхніми наступниками. У 20 ст. низка Б. виникла також у середовищі мирян Української греко-католицької церкви і Української автокефальної православної церкви як в Україні, так і за її межами, але ці об-ня відрізнялися від традиційних Б. Літ.: Ісаєвич Я. Братства та їх роль у розвитку української культури XVI— XVIII ст. К., 1966; Isaievych Ja. Between Eastern Tradition and Influences from the West: Confraternities in Early Modern Ukraine and Byelorussia. «Rеseаrche Slavistiche», 1990, vol. 37; Успенське братство: його роль в укра- їнському національно-культурному відродженні: Доповіді і повідомлення наукової конференції 4—5 квіт. 1996 р. Львів, 1996. Я.Д. Ісаєвич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БРАТСТВА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
