БОЯРИ ПУТНІ — найнижчий прошарок боярського стану (див. Бояри) на укр. землях у складі Великого князівства Литовського, який виник внаслідок зближення «панцирних бояр» (див. Боярислуги) та прошарку напівтяглового нас. В Україні 16 ст. «путними» називали всі категорії слуг, які за право користування землею несли як власне путну (доставка відомостей та листів), так і ясачну (госп. обслуговування замків) службу. Літ.: Jabіonowskі A. Polska XVI wieku pod wzglкdem geograficzno-statystycznym, t. 11: Ziemie Ruskie. Ukraina. «Їrуdіa dziejowe», 1897, t. 22; Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). К., 1993; Гурбик А.О. Еволюція соціально-територіальних
спільнот в середньовічній Україні (волость, дворище, село, сябринна спілка). К., 1998. А.О. Гурбик.
Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). К., 1993. А.О. Гурбик.
на вічну стоянку як символ порятунку Києва від паливної кризи в холодну зиму 1921. Літ.: ІМіС УРСР. Київська область. К., 1971; Боярка: Фотоподорож по місту. К., 1993. Л.В. Шевченко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БОЯРИ ПУТНІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
