БОРТНИКИ — категорія сільс. нас. на укр. землях, яка від найдавніших часів і до поч. 20 ст. займалася бджільництвом. Б. збирали мед диких бджіл у дуплах дерев, згодом — у власноруч зроблених дуплах-бортях та вуликах-колодах. Унаслідок винайдення 1814 укр. бджолярем П.Прокоповичем рамкового вулика, який зробив революцію у бджільництві, оскільки давав змогу не знищувати бджіл при виїмці меду, у 19 ст. на зміну бортництву приходить пасічне бджільництво. На укр. землях у складі Великого князівства Литовського, Корони Польської, а згодом і в Гетьманщині існували поселення Б. (переважаючими формами ренти і податків тут була медова данина, доповнена незначним грошовим чиншем, відробітками й деякими натуральними оброками). Бортництвом як допоміжним промислом займалися не лише селяни, а й представники ін. верств укр. соціуму, особливо в карпатському регіоні та на Поліссі. Літ.: Любавский М.К. Областное деление и местное управление Литовско-Русского государства ко времени издания первого Литовского статута. М., 1892; Клепатский П.Г. Очерки по истории Киевской земли, т.1. Одесса, 1912; Грушевський М. Історія УкраїниРуси, т. 6. К., 1995; Гурбик А.О. Еволюція соціально-територіальних спільнот в середньовічній Україні (волость, дворище, село, сябринна спілка). К., 1998; Історія української культури, т. 3. К., 2003. А.О.Гурбик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БОРТНИКИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
