БОРИС В’ЯЧЕСЛАВИЧ (бл. 1056—03.10.1078) — князь-ізгой; старший син смоленського кн. В’ячеслава Ярославича, онук Ярослава Мудрого. Після смерті батька (1057) Б.В. втратив смоленський престол, куди тріумвірат Ярославичів, що правив тоді Руссю, перевів із м. Володимир (нині м. Володимир-Волинський) їхнього молодшого брата Ігоря Ярославича. У 1-й пол. 1077 Б.В. на 8 днів заволодів Черніговом, але через загрозу з боку київ. кн. Всеволода
344 БОРИС
Ярославича втік до Тмуторокані, до Романа Святославича. Пізніше став союзником Олега Святославича, котрий перебував тоді у брата Романа в Тмуторокані. Обидва ізгої вирішили повернути собі батьківські землі. Найнявши орду половців, вони 1078 пішли на Всеволода, 25 серп. розбили його на р. Сожиця (нині Оржиця, прит. Сули, бас. Дніпра) і захопили Чернігів. Але Всеволода підтримав старший брат Ізяслав Ярославич, 3 жовт. 1078 вони дали битву Б.В. й Олегу поблизу Чернігова на Нежатиній Ниві (див. Нежатина Нива, битва 1078). Б.В. загинув на самому її початку. М.Ф. Котляр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БОРИС В’ЯЧЕСЛАВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
