БОЙКО-БЛОХИН Юрій Гаврилович (справжнє прізв. Блохин; 25(12).03.1909—2002) — укр. літературознавець, театрознавець, педагог. Н. в м. Миколаїв. 1931 закінчив Одес. ін-т професійної освіти, 1931—32 — зав. пед. частиною технікуму точної механіки і викл. укр. мови і літ. у шк. фабрично-заводського навчання в Харкові, 1932—33 — викл. укр. мови і літ. в комбінаті робітн. освіти у Херсоні. 1933 вступив до аспірантури Харків. ін-ту літератури ім. Т.Г.Шевченка ВУАН і одночасно працював у текстологічній комісії з підготовки ювілейного вид. тв. Т.Шевченка (до 120-річчя від дня народження). Від 1945 жив у Мюнхені (Німеччина). Дійсний чл. НТШ (1950), проф. УВУ (Мюнхен; 1950), з 1962 — проф. Мюнхенського ун-ту. Автор численних наук. праць з теорії та історії укр. літ., зокрема: «Основи українського націоналізму» (1951, присвячена М.Кулішу), «Шевченко і Москва» (1952), «Творчість Тараса Шевченка на тлі західноєвропейської літератури» (1956), про творчість М.Хвильового, В.Підмогильного, О.Ольжича, О.Гончара, М.Коцюбинського та ін.; з укр. театрознавства: «Молодий театр у Києві» (1930), про М.Кропивницького (1942), «П’ять великих акторів сцени» (1955), «Первісні зародки театрального дійства та старовинний театр на Україні» (1990); дослідження про драматургію Лесі Українки, В.Винниченка та ін.; про творчість рос. письменників і публіцистів, зокрема А.Чехова, В.Бєлінського та ін.; а також істор. досліджень: «Євген Коновалець і Осередньо-Східні Землі» (1947), «Проблеми історіософії українського націоналізму» (1950), «Російське історичне коріння більшовизму» (1955)
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БОЙКО-БЛОХИН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
