БОБРОВНИКИ — офіц. назва в Україні й Росії 14—18 ст. тих осіб, які займалися бобровим промислом у володіннях можновладців. Їх кількість не була сталою і значною — до кількохсот осіб, поділених на окремі «ватаги». Із серед. 17 ст. у Гетьманщині Б. перебували в підпорядкуванні гетьманів. Промисел зосереджувався переважно в межах Стародубщини та Чернігівщини. Боброві гони відбувалися навесні й восени на берегах Дніпра та його притоках. Б. надавалися певні пільги: самоуправління, вільний вибір отаманів, звільнення від військ. служби, охорона від утисків з боку приватних осіб тощо. Під час полювання на бобрів місц. нас. нерідко зобов’язувалося постачати продовольство і підводи на потреби мисливців. У схожому становищі перебували козаки-стрільці (стріляли дичину) та пташники (ловили птахів). Розвиток товарно-грошових відносин обумовив поступову заміну натуральних зборів бобрами, видрами та ін. на еквівалентні платежі грошима. Під час ліквідації Гетьманщини (1722— 27 і з 1764 остаточно) Б. разом із маєтностями, приписаними «на булаву», відійшли до рос. царського двору.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БОБРОВНИКИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
