БОБРИНСЬКИЙ Олексій Олександрович (19.05.1852—02.09.1927) — археолог та політ. діяч, цукрозаводчик (мав в Україні 5 цукроварень), граф. Н. в м. СанктПетербург. Син генеалога Олександра Олексійовича Бобринського (1823—1903) та Софії Андріївни (дівоче прізв. Шувалова). Навч. на юрид. ф-ті Петерб. ун-ту (1872 відрахований з 2-го курсу через хворобу). Мав з братами неподільно 30 600 десятин землі в Черкас. пов. Київської губернії. Починаючи з 1879 здійснив на свої власні кошти розкопки бл. 1000 могил і селищ, переважно в околицях м-ка Сміла на Київщині та в Криму, результати яких опублікував у тритомнику «О курганах близ местечка Смелы», «Херсонес Таврический», «Киевская миниатюра» та ін. Як відзначав П.Курін-
ний, «ця робота є зразком методичного концентрованого дослідження одного району». Речі з розкопок вчений подарував Київ. міськ. музею (частково потрапили до Черкас. музею). Голова Імператорської археол. комісії (1886), віце-президент петерб. Акад. мист-в (1889—90), чл. багатьох наук. т-в, у т. ч. почесний чл. Київ. від-ня Рос. тех. т-ва, археол. з’їздів і міжнар. конгресів. Предводитель дворянства Петерб. губ. (1876). Голова «Ради об’єднаного дворянства» (1906). Сенатор, обер-гофмейстер. Чл. Держ. ради (1912). Чл. 3-ї Державної думи від Київ. губ., монархіст. Голова ради Рос.англ. банку (1914—18). Товариш міністра внутр. справ (1916), міністр землеробства (1916, протягом 6 місяців). 1918 переїхав до Києва, де разом з чл. 4-ї Держ. думи П.Балашовим керував Радою монархічного блоку. 1918—19 входив до «Ради державного об’єднання Росії». 1919 виїхав до Берліна (Німеччина). Повернувшись до Росії, навесні 1920 емігрував до Стамбула, потім оселився у Франції. До 25-річчя діяльності Б. як голови Археол. т-ва видано «Сборник археологич. статей, поднесенный гр. А.А.Б.» (1911). П. у м. Грас (Франція). Тв.: Несколько неизданных змеевиков. «Записки Археологического общества. Труды Отделения славянской и русской археологии», 1898, т. 10; Отзыв о труде В.Б.Антоновича «Археологическая карта Киевской губернии (Москва, 1895)». СПб., 1900; Курганы и случайные археологические находки близ местечка Смелы, т. 1—3. СПб., 1887, 1894, 1901; Киевские миниатюры XI в. и портрет князя Ярополка Изяславича в псалтыре Егберга, архиепископа Трирского. СПб., 1902; Херсонес Таврический. СПб., 1905; Перещепинский клад. В кн.: Доклады, читанные на Лондонском международном конгрессе историков в марте 1913 г. СПб., 1914; Дневник. «Красный архив», 1928, № 1. Літ.: Альманах современных русских государственных деятелей, т. 2. СПб., 1897; Антонович В.Б. Труды гр. А.А.Бобринского по археологии Киевской губернии и вообще Южного края. «Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца», 1896, кн. 10; Древности из собрания гр. А.А.Бобринского. «Киевская старина», 1903, № 10; Киевский музей древностей. «Исторический вестник», 1903, № 6; Рудаков В.Е. Археологическая деятельность гр. А.А.Бобринского. Там само, 1911, № 3; Курінний П. Історія археологічного знання про Україну. Мюнхен, 1970; Шилов Д.Н. Государственные деятели Российской империи: 1802—1917. СПб., 2002. С.І. Білокінь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Бобринський Олексій Олександрович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
