БОБИРІ — козац.-старшинський, згодом дворянський рід, що походив від шляхтича Данила Федоровича Б., корсунського старости (1686) та полк. правобереж. Війська Запорозького (1686). Згодом Данило оселився в Гетьманщині та обіймав уряд військового товариша (1691). Його нащадки
утворили в м-ку Стольне (нині село Менського р-ну Черніг. обл.) династію столенських сотників Чернігівського полку: цей уряд посідав його син Іван Данилович, 1727—54 — онук Роман Іванович. Сотниками столенськими були і правнуки родозасновника: 1770—79 — Іван Романович та 1779—84 — Степан Романович. Після скасування козац. чинів Іван Романович був прокурором Черніг. губернського магістрату (1792) та Черніг. верхньої розправи (1799). Його брат — Степан Романович — учасник багатьох військ. кампаній кін. 18 — поч. 19 ст., ген.-майор та шеф Ізюмського гусарського полку. Рід Б. внесено до 2-ї та 3-ї ч. Родовідної книги Черніг. губернії. Літ.: Лазаревский А.М. Очерки старейших дворянских родов в Черниговской губернии. «Записки Черниговского губернского статистического комитета», 1868, кн. 2, вып. 1—2; Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 1. К., 1908. В.В. Томазов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БОБИРІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
