БЛЮМКІН Яків Григорович (справжнє ім’я та прізв. — Сімха-Янкель Гершев; 1898 — груд. 1929) — терорист, розвідник. Н. в м. Сосниця. Навч. в єврейс. шк., Одес. тех. уч-щі. Від 1917 — лівий есер. Діяв в Одесі, Харкові, Поволжі та Чувашії. Після Жовтневої революції 1917 повернувся в Одесу. Командир «залізного» загону 3-ї Рад. укр. армії, згодом — пом. нач. штабу армії, нач. інформаційного (розвідувального) відділу. Від черв. 1918 — зав. від. ВЧК. Один із убивць 6 лип. 1918 нім. посла графа В.Мірбаха. За власною пропозицією був направлений ЦК Партії лівих соціалістівреволюціонерів (ПЛСР) в Україну. Чл. Бойової орг-ції (БО) ПЛСР і Правобереж. БО Укр. ПЛСР. Брав участь у підготовці замаху на гетьмана П.Скоропадського і звільненні з в’язниці чл. БО І.Каховської (обидва завдання не виконано). Організовував ревкоми і повстанські загони на Поділлі. 1919 із встановленням рад. влади в Києві — секретар Київ. к-ту укр. ПЛСР (під псевд. Г.Вишневський), співпрацівник газ. «Борьба». Того самого року переїхав до Москви, перейшов у Союз максималістів. Призначений уповноваженим Особливого від. 13-ї армії у боротьбі зі шпигунством, здійснював диверсійну й розвідувальну діяльність у тилу Добровольчої армії.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Блюмкін Яків Григорович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
