БІЛОЦЕРКІВСЬКА ДОРОГА — шлях, зафіксований 1639 у книзі Київ. підкоморського суду. Йшов з Києва на Хотів (нині село КиєвоСвятошинського р-ну), далі на Янковичі (нині с. Іванковичі), на Крушинку (нині село; обидва Васильківського р-ну, усі Київ. обл.), Васильків і Білу Церкву. Шлях від Білої Церкви через Яхнів і Рогожне в р-ні Паволоч (нині села Попільнянського р-ну Житомир. обл.) з’єднував Б. д. з Івницькою дорогою. Б. д. часто користувалися прасоли й коломийці (останні брали галицьку сіль із солеварень Покуття й Підгір’я), а також деякі купці, які, щоб потрапити на Волинь й уникнути сплати мита в Житомирі, обирали цей шлях як об’їзний. Літ.: Rulikowski E. Dawne drogi i szlaki na prawym brzegu Dniepru i ich znaczenie historyczne. «Ateneum», Warszawa, 1878, t. 3, z. 3; Торгівля в Україні, XIV — середина XVII століття: Волинь і Наддніпрянщина. В кн.: Актові джерела. К., 1990; Книга Київського підкоморського суду (1584—1644). К., 1991. В.В. Пришляк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БІЛОЦЕРКІВСЬКА ДОРОГА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
