БІЛОРУСЬКО-ЛИТОВСЬКІ ЛІТОПИСИ (ін. назви — литов. літописи, західнорус. літописи, літописи Великого князівства Литовського) — пам’ятки середньовічної книжності, ств. у 15—17 ст. на тер. Литов. д-ви. Виділяють три типи (чи зводи) цих пам’яток: короткої редакції (Никифорівський, Слуцький, Супрасльський, Віленський, Академічний літописи), першої широкої редакції (літописи: Археол. т-ва, Красинського, Рачинського, Ольшевський, Румянцевський, Євреїновський) і другої широкої (чи повної) редакції (Биховця хроніка). Літописи короткої редакції сформува-
лися в серед. 15 ст. внаслідок об’єднання загальнорус. за своїм характером відомостей про події від «начала земли Русской» до 1446, запозичених із різних літописних зводів, з «Літописцем великих князів литовських» — оригінальним істор. твором про події останньої чверті 14 ст. (про боротьбу Ягайла з Кейстутом і Вітовтом та про діяльність останнього). У літописах широкої редакції, ств. у 1-й пол. 16 ст., загальнорус. відомості поступилися місцем системному викладу початків литов. історії (від міфічного родоначальника литовців римлянина Палемона до Гедиміна). Усі три типи літописів містять цінну (хоч іноді у формі легенди) інформацію з історії України. Дж.: ПСРЛ, т. 17. СПб., 1907; Те саме, т. 32. М., 1975; Те саме, т. 35. М., 1980. Літ.: Сушицький Т. Західноруські літописи як пам’ятки літератури, ч. 1— 2. К., 1921—29; Чамарыцкі В.А. Беларускія летапіси як помнікі літературі. Мінск, 1969; Улащик Н.Н. Введение в изучение белорусско-литовского летописания. М., 1985. О.В. Русина.
ку», 1962 та ін.). Автор понад 20 поетичних зб., ліро-епічної поеми «Життя Одарки Палегечі» (1956, 2-ге вид. — «Поліська бувальщина», 1961), літ.-критичних статей. Перекладач з рос., білорус., литов. і болг. мов. Упорядник і ред. «Антології болгарської поезії» в 2-х т. (1974), автор численних перекладів болг. поетів, за які отримав премію ім. М.Рильського (1976). Ред. 7-томного зібрання творів О.Вишні (1963—65) та ін. видань. Твори Б. перекладалися рос., білорус., болг. (бл. 30 вид., 1960—83), сербською та ін. мовами. Лауреат Держ. премії УРСР ім. Т.Шевченка (1990) за поетичну зб. «Диво калинове». Нагороджений орденами і медалями СРСР та орденами Болгарії (Кирила і Мефодія 1-го ст., «Мадарський вершник» 1-го ст.). Тв.: Диво калинове. К., 1988; Вибране: Лірика, гумор, сатира, переклади. К., 1990; Хто подбає про плем’я молоде, незнайоме? «Урядовий кур’єр», 1995, № 171—172; Чари барвінкові: Вірші (для дітей). К., 1996. Літ.: Губарець В. Раз добром зігріте серце... «Ранок», 1983, № 1; Томенко М. Дмитро Білоус. К., 1988; Письменники Радянської України. 1917—1987. К., 1988; Андрійченко І. «Даруй словам одвічну силу». «Український театр», 1989, № 4; Українська література в загальнослов’янському і світовому літературному контексті, т. 5. К., 1994; Чайковський Б. Сходження на вершини: Дмитрові Білоусу — 75. «ЛУ», 1995, 18 трав.; Письменники України. Дніпропетровськ, 1996; Кирилюк В. Мадарська вершина. «ЛУ», 1996, 25 січ.; Мацько В.П. Чародій дива калинового. Хмельницький, 1997; Забаштанський В. Диво дивує, чари чарують. «ЛУ», 1997, 20 лют.; Чайковський Б. Кому ж бути першим? І не лише з цього приводу... Там само. Г.П. Герасимова.
Церкву, що розпочалися 10 берез. (29 лют.), були невдалими. 12(02) берез. сюди прибули підрозділи польс. полк. С.Маховського та гетьмана П.Тетері разом із татарами (з ними вимушено перебував ексгетьман І.Виговський). В ході битви повстанці зазнали поразки. Частина з них відступила у напрямку м-ка Лисянка, інші — до м-чок Торговиці та Липовець. Під час переслідування відступаючих поляки знищили нас. м-ка Насташка (нині село Рокитнянського р-ну Київ. обл.), а татари сплюндрували Лісовичі (нині село Таращанського р-ну Київ. обл.). 1,5 тис. полонених було страчено. На допитах полонених С.Маховський та П.Тетеря з’ясували причетність до організації правобереж. повстання І.Виговського й плани обрання його на гетьманство. У зв’язку з цим І.Виговському було винесено смертний вирок і в ніч з 26 на 27 (з 16 на 17) берез. розстріляно. Поразка під Білою Церквою не зупинила повстання, яке продовжувало набирати сили. Літ.: Смолій В.А., Степанков В.С. Українська національна революція середини XVII ст.: проблеми, пошуки, рішення. К., 1999. В.В. Станіславський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БІЛОРУСЬКО-ЛИТОВСЬКІ ЛІТОПИСИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
